...перегляд трансляції вчорашнього засідання російського Радбезу викликає пряму аналогію з хрестоматійною пресконференцією членів ГКЧП 19 серпня 1991 року. Тоді 91-го, побачивши тремтячі руки віцепрезидента Янаєва, народ зрозумів, що ГКЧП – не хунта, а – самодіяльність на рівні районного будинку культури.
Вчора ж найяскравіші враження від епічного діалогу єзуїтськи усміхненого Путіна і розгубленого глави Служби зовнішньої розвідки Наришкіна, який запропонував «прийняти ЛДНР до складу Росії». Безграмотна брехня голови голови Радфеда Валентини Матвієнко. Шизофренічна заява голови Росгвардії Золотова про те, що ми не маємо кордону з Україною, це «кордон американців».
Ці перелякані державні діячі, які дивляться на Путіна як кролики на удава, – ті ж яйця, що й ГКЧП 91-го, але ракурс трохи інший.
І найголовніше враження: маски зірвано. Війна, що триває на нашій землі 8 років, – наслідок продуктів бродіння в одній окремо взятій голові.
Яка вчора в телезверненні биту годину читала з телесуфлера про те, як важко українцям живеться в Україні під гнітом націоналістів та олігархату. І якій варто поставити лише одне питання: а яка до України справа держдіячеві, у якого ешелон проблем у «воронежах» та «біробіджанах» з «воркутами»?
Демонстрація публічного божевілля однієї людини на очах у всього світу не може тривати довго... У неї немає соратників, є піддані, що трясуться. Немає ідей, замість яких – псевдоісторичні марення на тему історії держави, громадянином якої не є.
Штауффенберг, омікрон чи чай із полонієм?
Віктор Борисов, черкаський журналіст
* Допис у фейсбуці.
Коментарі
Стрічка RSS коментарів цього запису