Вночі я можу спати тільки з вушними затичками, тому що шум міста на французькому Лазурному узбережжі занадто гучний для сну: звуки мотоциклів, які нагадують автоматні черги, музика із кабріолетів, занадто весела та гучна, сирени швидких, або, найгірше – звук літака в небі.
У повній тиші я чую тільки себе: удари серця видаються сильнішими та гучнішими, ніж мотоцикли, і такими частими…
Думки, які ховалися протягом дня за справами та турботами, приходять до мене ввечері, у повній тиші, і тоді вже зовсім не можливо заснути…
Мене звати Ніна Черник, я приїхала із Києва, я членкиня Rotary Club Cherkasy International. І я не ок. Навіть якщо я маю гарний вигляд. Як усі українці, які були вимушені тікати від війни за кордон, ми гарно вдягнуті, ми намагаємося усміхатися, ми працюємо і навіть ризикуємо будувати плани.
Але насправді – ми не ок. Кожного дня ми маємо гойдалки: від депресивного відчуття повної безнадійності, коли нічого не можливо робити, до великих сподівань та планів.
Поплакати можна під душем, так цього ніхто не побачить, сльози змішуються з водою. Після цього, я наношу мейк-ап, і я готова зустрічати мирний світ, який живе своє нормальне мирне життя, схоже на те, яке було у мене ще три місяці тому…
Усі українці сьогодні – як велика єдина родина, і як у всіх родинах – ми переживаємо за кожного її члена.
Ми відчуваємо нашу країну, Україну, як частину себе, і кожне повідомлення про повітряну тривогу, вибухи, страхіття, які відбуваються в наших містах, поранених та вмерлих, дає нам фізичний біль.
Ця війна почалася не сьогодні.
Можливо, ви вже чули, що століттями російська імперія намагалася знищити українську державність, забороняла українську мову, знищувала та переписувала історію, вбивала культурних та політичних діячів, які билися за незалежність нашої країни.
Бабуся моєї найближчої подруги розповідала, як радянські військові забирали їжу у селян, зрізали фруктові дерева, уводили худобу. Вони приходили до неї в хату та протикали її піч, аби перевірити, чи не ховає вона там щось.
Дід мого чоловіка нам розповідав, що він був вимушений сховати зерно в лісі, аби прогодувати свою сім’ю, і таки чином вона вижила. Протягом 1932-1933 років в Україні був штучно створений страшний голод. Мільйони українців стали жертвами пекельного Голодомору.
Часто мене тут питають: «Чому українці говорять російською? І взагалі, звідки ця війна, адже ви були такі близькі?»
Сьогодні багато дорослих українців говорять російською, тому що раніше, якщо ти хотів стати інженером, письменником, вченим, ти мусив говорити російською, інакше тебе не сприймали серйозно. Це відбувалося протягом багатьох років, і в російській імперії, і в радянському союзі.
Звичайно, після розпаду СРСР економічні та сімейні зв'язки залишились, адже усе було дуже тісно пов’язано.
Але поступово Україна виборювала свою незалежність та свободу, свій власний шлях.
З’явилося нове покоління, яке хотіло будувати своє життя на європейських цінностях: повага людської гідності, свобода, демократія, рівність, правова держава, повага до прав людини.
Фактично, сьогоднішня війна триває з 2014 року, коли одна держава окупувала територію іншої суверенної держави – як Судети було анексовано Німеччиною з 1938 по 1945 роки.
Ці території стали «сірою зоною», де неможливо нормально жити та працювати.
Сьогодні, на щастя, увесь світ підтримує Україну. Французи, німці, британці, американці, поляки – усі цивілізовані нації стали великою сім’єю та готові захищати мир як в Україні, так і в усьому світі.
Ротарі, як міжнародна спільнота, відіграє важливу роль у підтримці України.
Клуби усіх країн роблять різні проєкти для підтримки нашої країни. Сьогодні я хочу розповісти про проєкти клубів з півдня Франції, в яких я особисто брала участь.
Наприклад, Rotary Club Nice Riviera Côte d'Azur разом з клубом ROTARY CLUB DE NICEта Rotary Club Nice Baie Des Anges організували відправлення гуманітарної допомоги в Черкаси: медикаменти, їжа, гігієнічні вироби, дитячі речі. Зараз готується до відправлення друга машина від цих клубів.
Rotary Club Beaulieu Côte d'Azur відкрив мінісупермаркет, де українці, які перебувають тут, можуть безплатно отримати необхідні речі та їжу.
Багато ротарійців приймають українські сім’ї у себе вдома.
Інші допомагають знайти житло та роботу: сайт France 4Ukraine https://sites.google.com/view/uk-france4ukraine був створений ротарійцем Renald Giglione, а ньому за участі 30 волонтерів з усієї Франції можливо знайти житло та роботу.
Я знаю, що кожен французький ротарійський клуб має проєкт з підтримки України та українців. Від щирого серця я дякую французам за підтримку, адже іноді навіть проста розмова – це так важливо!
Ніна Черник, підприємиця, членкиня Rotary Club Cherkasy International
* Виступ перед ротарійським дистриктом у м. Ніцца, Франція.
реклама
