Місто дозволило працювати дрібному бізнесу. Бо карантин вдарив найбільше по самозайнятих людях. Як у 90-х: бюджетники отримують бодай щось — ці гроші малі, але регулярні. А ось дрібному бізнесу, у якого всі гроші в обігу, було наказано йти на евтаназію.
Президент закликав усіх зберігати робочі місця, продовжувати платити зарплати і продовжувати платити податки. Плюс оренда.
Плюс кредити. Без всяких компенсацій з боку держави.
Якщо в Італії чи Іспанії можливість фізично вмерти з голоду дорівнює нулю, у Німеччині не працювати під час карантину значно вигідніше, ніж працювати, то в Україні все інакше: немає хліба — їжте тістечка, — рекомендують з Банкової.
Десь воно мало вибухнути.
Владі ще дуже пощастило, що люди все-таки свідомі і трималися максимально довго.
Рвонуло лише тоді, коли цинізм став абсолютно неприхованим.
Неможливо змусити всю країну сидіти без грошей вдома, коли сам заробляєш на кожному дні карантину.
Тетяна Даниленко, тележурналістка
Передрук колонки з сайту NV.ua
реклама
Коментарі
і практично нічого не відкрилось, крім кількох перукарень і невелика кількість маршруток, де витримуються всі карантинні норми.....ну це так 1-3травня, а як далі?
Та і бунтарі одні й ті ж самі. Вже їх поіменно все місто знає. Професійні революціонери в невисокій ціновій політиці.
Стрічка RSS коментарів цього запису