Дем’яненко: Газові мережі – громадам?

З 1 січня 2021 року в Україні зросли тарифи на природній газ та його постачання. Місцеві ради зверталися до вищих органів держави щодо зменшення тарифів. Але одночасно актуалізувалося питання передачі газорозподільних мереж на баланс громад.

Газорозподільні мережі використовуються для доставки природного газу споживачам. Майже 70% з них належать державі.

У 2012 р. Постановою Кабінету Міністрів України № 770 газорозподільні мережі були передані так званим облгазам на праві господарського відання. На сьогодні в державі маємо 43 компанії з ліцензію на транспортування газу.

По суті, використовуючи державні та комунальні газогони, приватні компанії здійснюють доставку газу споживачам та беруть за це плату згідно тарифу, затвердженого НКРЕКП. Місцеве самоврядування, яке свого часу передало свої мережі у користування, не має з цього жодної копійки.

4 лютого на сайті Верховної Ради України з’явився проект Постанови про скасування плати за транспортування газу та передачі газотранспортних систем у власність територіальних громад.

Зважаючи на поширення ініціативи про передачу газорозподільних мереж у комунальну власність громад, у повному тексті статті у «Дзеркалі тижня» ми проаналізували точки зору представників місцевого самоврядування, газорозподільних компаній, влади та експертів. На сьогодні, по суті, можливі три варіанти вирішення даної ситуації.

Варіант 1. Передача газорозподільних мереж ОМС з подальшою орендою їх газотранспортними компаніями

За умови, що органам місцевого самоврядування вдасться довести на основі архівних документів або ж у судах своє право власності на газорозподільні мережі, це буде лише перший крок. В подальшому необхідно буде провести інвентаризацію цих мереж. І тут з’являється наступна перешкода. В Україні відсутня нормативно-правова база, що регулювала б процедуру інвентаризації ГРМ. Кабмін досі не затвердив порядок її проведення. Наступним кроком має бути незалежна експертна оцінка вартості мереж, взяття їх на баланс і вже далі – укладення договору оренди з відповідною компанією.

Скільки часу та коштів на це піде, спрогнозувати важко. Але за умов реалізації такого сценарію місцеве самоврядування могло б отримати додаткові надходження до бюджету у вигляді орендної плати за користування комунальним майном.

При цьому, введення плати за користування газорозподільними мережами буде відображене у тарифі на розподіл газу, який встановлює держава в особі НКРЕКП. По факту це збільшить вартість послуги для споживачів і саме вони знову заплатять за газорозподільні мережі та їх обслуговування.

Варіант 2. Створення комунального підприємства і самостійне обслуговування мереж громадою

Представники окремих громад у різних областях України намагаються повернути у комунальну власність газогони, щоб потім створити власні комунальні підприємства з їх обслуговування. Мета цього – зменшити вартість послуги з транспортування газу або взагалі відмова від неї. Але й тут є ряд питань.

Першим постане проблема виділення в натурі майна окремої громади. Це питання повертає нас до інвентаризації ГРМ, про що вже йшлося вище. Для обслуговування газорозподільних мереж необхідна ліцензія від держави. До того ж, в комунальному підприємстві повинні працювати фахівці відповідного профілю. Мова іде про специфіку технічного обслуговування. Тому постане питання закупівлі спеціального обладнання, забезпечення роботи диспетчерської служби, бригад для ліквідації аварій тощо.

Питання стану газорозподільних мереж – окрема тема. Є значний ризик, що їх ремонт та обслуговування ляжуть на громади важким тягарем. Адже наразі невідомо, скільки коштів вкладається у відновлення газогонів. За деякою інформацію, їх удвічі менше від реальної потреби.

У випадку збереження транспортування газу мережами громад на платній для мешканців основі, тариф на транспортування з урахуванням витрат на обслуговування може зрости.

І, зрештою, зважаючи на ту ж зношеність мереж на перший план виходить питання безпеки громадян, їх домогосподарств та всієї громади.

Варіант 3. Запровадження орендної плати за землю під мережами

За версією Асоціації міст України такий сценарій - найоптимальніший для громад. Мова іде про впровадження земельного податку під газовими магістралями та оформлення землі під спеціальні потреби. Ці кошти у вигляді цільових призначень можна було б переспрямовувати на місця на проєкти з термомодернізації. Але реалізація цього сценарію також потребуватиме змін у законодавство та ту ж таки інвентаризацію газорозподільних мереж. Наслідки для споживачів також можуть бути у вигляді підвищення ціни на послугу з транспортування газу.

Зрештою, рішення щодо кожного з варіантів – за Верховною Радою України та Кабміном.

Однак уже сьогодні зрозуміло, що незалежно від того, який сценарій буде реалізовано, транспортування газу навряд стане безоплатним. І, зрештою, за нього все одно платитиме населення.

З урахуванням усього цього перед державою постало надважливе завдання — навести нарешті лад у газотранспортній системі. Визначити порядок інвентаризації мереж і провести аудит їх технічного стану. Адже це питання не лише економіки, чиїхось прибутків, а передусім — національної безпеки.

Повний текст статті  ТУТ. 

Олександра Дем’яненко, політолог, кандидатка політичних наук