Ці місцеві вибори стали, мабуть, найбільш вагомими, збіглися зі внутрішньою напругою до тої влади, що сформувалася торік. Але і з об’єктивних причин той ресурс, доступ до якого розігрується на місцевих виборах, є найбільшим.
Крім того ці вибори стали першими за умов нової адміністративно-територіальної структури, коли завершилося формування об’єднаних громад. Бачимо нову політичну карту України. І бачимо, як завершується ця драма, пов’язана з фігурами мерів. Отже, є досить багато матеріалів для спостережень.
Дійсно, виходить так, що саме мери багатьох міст стали чи не основними бенефіціарами пандемії ковіду. Вони виграли. За традицією українське суспільство покладає відповідальність на центральну владу. А до центральної влади є багато претензій. На цьому фоні мери великих міст об’єктивно ближчі до народу і можуть продемонструвати інструменти опіки, вони ближчі до народу і скористалися цим.
Виявилося, що мери начебто заповнили вакуум, що виник внаслідок падіння авторитету центральної влади. Хоча кожен – по-своєму, не бачимо єдиної моделі. Хтось суто політичну позицію займав, як в Черкасах, де була конфронтація. В інших випадках, навпаки, була демонстративна лояльність до центральної влади. Але і там, і там, і в одній, і в іншій моделі мери виявилися найбільш у виграшній ситуації, коли були страхи, побоювання, коли у центральної влади були загрози втрату авторитету.
Олександр Сушко, виконавчий директор Міжнародного фонду «Відродження»
* З виступу під час онлайн-дискусії 18 листопада «Після місцевих виборів: Черкаси».
реклама
