Назаров: Паровозне депо демонтують

І знов на заклик голови ГО «Асоціація збереження історії залізниць України» Володимира Берднікова я у паровозному депо станції Цвіткове. Знов та сама історія – демонтаж та вивезення верстатів.

Поки що одного. Цього разу керівництво локомотивного депо ім. Тараса Шевченка «обклалося» усіма паперами, і законних підстав не дати вивезти верстат не змогли знайти ні я, ні викликаний наряд поліції. Хоча я й досі не можу зрозуміти, – якщо у депо ім. Тараса Шевченка чомусь повиходили з ладу усі верстати, чому їх ніхто не ремонтує? Чому уся надія на той, що стояв у Цвітковому? Я поцікавився, що вони робитимуть, якщо наприклад при транспортуванні цього, єдиного справного, вони і його «уграють»? То це у нас в області не буде чим ремонтувати рухомий склад Укрзалізниці? Ну виходить, що так. Це питання фактично лишилось без відповіді, бо – «то наше діло», відповіддю назвати важко.

І добре, що ми недовго спілкувалися надворі, бо зайшовши у будівлю побачили, що верстат таки приготувалися «уграти». Для транспортування його за допомогою крана-балки, трос зачепили як ви думаєте за що? А за шпинделя! Хто не в курсі, що воно таке – то рухомий вал, на який одягається патрон, в який затискають заготовку. Ваги верстата вистачило б з головою, щоб виникла хоч незначна деформація і верстат був би зіпсований. Тепер Ви зрозуміли, чому в самому локомотивному депо ім. Тараса Шевченка усі верстати цих розмірів вийшли з ладу? А по хорошому, то ми ще й заробили від них премію чи хоча б вдячність за врятування верстата.

У ході розмови я запропонував голові «Асоціації» зібрати експонати, пов’язані з історією залізниці, для передачі їх до державної частини музейного фонду України і створення у Цвітковому для початку хоч невеликого, але музею історії залізниці. Гадаю, що громада знайшла б якихось пів ставки для працівника цього музею. Та й приміщення комунальної власності гадаю знайшлося б. Виявляється, добре відоме нам по передвиборчій кампанії приміщення місцевої пошти було збудоване наприкінці 19 століття і було першим в окрузі паровозним депо! Тільки зараз я звернув увагу на замуровані великі арки в’їзних воріт для невеликих тоді паровозів! А поряд будівля водонапірної вежі, орієнтовно тих же часів! Словом є поле і для роздумів і для діяльності ентузіастів та органів місцевого самоврядування!

Олександр Назаров, завідувач сектору археології та охорони культурної спадщини у Державному історико-культурний заповіднику «Трипільська культура»

* Допис у фейсбуці.