Пост-прохання про розуміння. Буду рєзка і дєрзка. З усіх сил зберігаю спокій, але...я втомилась.
Витримати хвилю новин про евакуацію працівників посольств, загрозу закриття повітряного простору, "путін нападе 15/19/23 лютого" і т.д. не так складно, як постійні смикання в соцмережах та по телефону на тему:
"А що там твої хлопці кажуть про війну? Коли вона буде?" (у мене немає хлопця і хлопців, є колеги, керівники, підлеглі, друзі)
"Ну ти ж там спілкуєшся з військовими, все знаєш, скажи - нам виїжджати зараз чи ще пару тижнів є?" (ага, так вони мені й розказують усе підряд із точними датами та цифрами (НІ!) - щоб я вам передала, а ви - своїм родичам з Росії)
"Яке кофє, Маша, вдруг війна завтра? Якщо не війна - то тре всі дедлайни по роботі закрить, бо вдруг скоро війна!" (якщо не хочете йти на каву - кажіть прямо, я не ображусь, але скоріше за все у вас проблеми із організацією вашого часу та пріоритетами - ваша робота, яка чомусь важливіша за страх не підготуватися та не поговорити зайвий раз із мамою по телефону. Може "війна" - це ще один привід відкласти життя на потім?)
"А наша армія готова?" (Конєшно! Я лічно перевіряю нашу армію, щодня! Весь командний склад звітує мені по вайберу! Пишіть в лічку, кину скріни. Не бойтєсь!)
А якщо серйозно (хоча куди вже серйозніше) - НЕ ЗНАЮ Я, що буде завтра, через тиждень, місяць, чи буде війна (яка у нас 8 років уже як іде, вітаю всіх, хто "прокинувся" в цій реальності тільки зараз). Я не експерт в військовій темі взагалі - пліткарством-прогнозами займатися не хочу!
І не треба накидувати новин про дати, евакуації, військову техніку РФ - Я ЇХ ЧИТАЮ ЩОДНЯ. А особливо не треба - від гівнопомийок типу "Страна Юа" і такого штибу. А потім питати "ну шо там кажуть, це правда?"
Якщо ви справді бажаєте мені добра, а не хочете злити всі свої страхи мені в голову та в душу - давайте поговоримо про те, на що ми можемо вплинути? І ви і я.
Вам аж так страшно за своє життя? Шуруйте на вишколи Штабів оборони! Кожні вихідні - тактика, медицина, основи поводження зі зброєю, рюкзаки і т.д. майже в кожному регіоні!
Ой, нє? Часу нема? Дитина "заболіла"? Зйомки чергового суперважливого шоу? Звіт на вихідних треба доробити? Дуже втомився (сили тріпати душу у вас ще є, може знайдуться і на щось інше?)
Тоді ні я, ні хто інший не дасть вам заспокійливої пілюлі у вигляді виправдання вашого бажання жити в рожевій мильній бульбашці під назвою "хай воно якось само без мене пройде", і небажанням брати відповідальність за себе та свою сім'ю.
Мені так само страшно і сумно, як і вам. От тільки я всі ці роки "в темі". Поки ви - ходили на концерти Каті Аганьок, Вані Дорна, Йолки, Свєти Лободи. Поки ви - голоснули вчора за гастролерку Аліночку Паш.
В цей час такі як я живемо з відчуттям, що небезпека завжди поруч. Ходимо на тренування та до психотерапевтів. Тепер - ваша черга, прокидайтесь і починайте жити в сучасних реаліях життя. І тоді, можливо, у нас є шанс змінити це все на краще...
Марія Голуб, pr-менеджерка
*допис з "Фейсбуку"
Коментарі
Можно я чувство вины не буду испытывать,как того хочет авторка?
задача наших честных СМИ - поддерживать народ в истерике.Раньше это достигалось барановирусом ( в бразилии высокая смертность, в Италии люди мрут и у нас скоро будет пик).Сейчас проект "барановирус немного сворачивается и он уже не интересен.
Поэтому новая пугалка- война....
Це тільки початок. Я не думаю, що США помиляються. А тому таких істерик, інсультів, нервових зрівів буде все більше.
Стрічка RSS коментарів цього запису