реклама
Будівельна компанія надія

калиновська Термін «журналістика» походить із французької мови й означає «щоденний папір (листок)». Отак щодня на шпальтах газет і журналів, в ефірі телебачення й радіо, просторах інтернет черкаські журналісти творять історію Черкащини в незалежній Україні.

Черкаська журналістика в роки незалежності — це традиції й творчий почерк незабутніх газетярів Василя Захарченка і Петра Жука, це досвід редакторів Людмили Батури, Миколи Комнатного, Людмили Моренко, Анатолія Вікторука. Це професійність і щоденна праця Михайла Калініченка та Олександра Іващенка, Максима Степанова і Тетяни Очеретяної. Кожен із нас причетний до розвитку черкаської журналістики, й ми вже можемо писати спогади, книги чи дисертації про те, як то було. А ще черкаська незалежна журналістика — це наш спільний біль і жертовність у професії жорстоко убитих журналістів Ігоря Грушецького (1996), Миколи Ракшанова (1998), Василя Сергієнка (2014), Вадима Комарова (2019).

Становлення незалежної журналістики у нашому краї проходило складно: з втратами й здобутки, переосмисленням і набуттям нового досвіду. Із проголошенням незалежності України черкаська журналістика успадкувала увесь професійний і господарський ресурс, сформований в містах і районах краю впродовж десятиліть. Безумовно, переважна більшість засобів масової інформації, переважно газети, були створені тодішніми органами влади, редакції працювали як комунальні організації. Та, попри ідеологічну нашарованість, у колективах були сформовані традиції та професійні стандарти, які давали можливість навіть за радянсько-партійного устрою творити об’єктивну й гуманну журналістику.

1991-ий поставив як вимогу нову якість творення. Її формували працівники старих і нових медіаорганізацій, які вписали свій рядок в історію сучасної української журналістики.

Хочу виокремити декілька важливих тенденцій трансформації медіа та журналістики на Черкащині в роки української незалежності.

Перша: «декомунізація» назв та контенту друкованих ЗМІ. На хвилі загального націонал-патріотичного піднесення 1990-их газетярі часом навіть змушені були йти на компроміс із правими силами, аби зберегти локальні видання. Так, моя рідна маньківська районка, де я в той час розпочинала творчий шлях у журналістиці, була заснована ще далекого 1935 року під назвою «Сталінець», а з 1965 року виходила як «Промінь комунізму», з 1991-го перейменована нами в «Маньківські новини». «Черкаська правда» після бурхливих і тривожних дискусій набула назви «Черкаський край». Золотоніська районна газета «Прапор Леніна» стала видаватися як «Златокрай», корсунська «Ленінським шляхом» — «Надросся». Драбівський «Прапор Жовтня» назвався «Драбівщина».

У той же час зберегли традиційні назви (хоч вони й мали дещо символічно-радянське забарвлення) газети «Уманська зоря», яка виходила під цим брендом із 1944 року, монастирищенська «Зоря». У Христинівці з 1965 року й досі газета регіону виходить в під назвою «Трибуна хлібороба».

Зі зміною назв та за відсутності партійного впливу змінився й зміст новинних видань, більшість із них обрали громадсько-політичного спрямування. При цьому редакційні колективи визнали себе наступниками створених у першій пол.ХХ століття друкованих видань своїх регіонів і продовжили нумерацію од витоків.

Тенденція друга: нові й нібито незалежні. Стрімко зростала кількість нових незалежних видань. Так, у 1991 році голосно заявили про себе й стали популярними газети різних засновників «Село і люди», «Ділова Черкащина», у грудні 1993 року почала виходити обласна газета «Вечірні Черкаси». 1995 року створені черкаська газета «Місто» та обласна «Акцент». У 1996 — «Губернские Ведомости», 1997 – «Антена» й «Тарасові джерела». В 1998 році — обласна газета «Нова доба», 2005 — «Прес-Центр».

Зізнаюсь відверто: з перших днів незалежності й дотепер творити й видавати як обласні, так і локальні газети та журнали було неймовірно важко й затратно. Кризові явища в економіці (найбільше — відсутність в Україні виробництва власного газетного паперу) настільки боляче вразили діяльність медійних підприємств, що втрималося на плаву й нині продовжує успішне спілкування з читачами в друкованому форматі лише одна з озвучених видань.

Інші, на жаль, припинили існування через фінансову складову. Але кожна з цих газет, їхні редакційні колективи та журналісти залишили помітний слід в інформаційному просторі Черкащини.

Тенденція третя: широкий спектр. Значним поштовхом для утворення широкого спектру друкованих ЗМІ стало прийняття у 1992 році Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні». У державному реєстрі та медіа просторі Черкащини з’явилося чимало галузевих, сільських, дитячих, партійних, релігійних, розважальних, довідкових, рекламних, одномовних і двомовних газет і журналів.

І якщо у 1990-их офіційно виходили два-три десятки друкованих ЗМІ, то в 2011 році — 100, а нині в держреєстрі майже 500 назв. Щоправда, реально виходять п’ята частина, решта друкуються під час виборів чи з іншої економічно виправданої необхідності. Зокрема, до передплатного каталогу місцевих видань України в Черкаській області в першому півріччі 2021 року включені 65 газет і журналів, що виходять з певною періодичністю.

Тенденція четверта: створення і розквіт місцевого теле- і радіомовлення. З 1 лютого 1991 року було відкрито відділ телебачення при обласному телерадіооб’єднанні. Цього ж року восени студія почала називатись «Рось». Завдяки талановитій команді теле- і радіожурналістів вона стрімко набула авторитету серед місцевого населення. Згодом вийшли в ефір «Вікка», «Студія-2», місцеві  телестудії в деяких районах. Набули розвитку редакції місцевого радіомовлення, що тоді будо дротовим.

Тенденція п’ята: інтернет-журналістика. З розвитком цифрових технологій та поширенням світової павутини у новому тисячолітті з’явилися інтернет-ЗМІ: автономні інтернет-видання, інтернет-версії традиційних видань, сайти та ін.

1 липня 2010 року в Черкасах було зареєстроване інформаційне агентство «Прочерк» та однойменна газета для популяризації бренду. Повагу користувачів новинної інформації здобули інтернет-видання «Провінція», «Рідна Черкащина», «ВиЧЕрпно», «Вчасно: служба новин», «Про все-черкаські новини», «Центр черкаських медіа», «Про Головне», «18000 — Новини та події Черкас», «Новини Черкас», сайти телекомпанії «Віка», ТРК «Рось» (тепер UA: Черкаси), газет «Вечірні Черкаси», «Черкаський край», «Нова Доба» та ін.

Набуває поширення так звана громадянська журналістика — новий підвид інтернетної журналістики, де репортером може стати кожен, хто розміщує суспільно-важливу інформацію у своєму блозі, публічному відео- чи фотосервері, профілі в соціальних мережах.

Тенденція шоста: медіареформи та їхні наслідки. Останнє реформування комунальних і державних друкованих ЗМІ проходило досить складно. Попри те, що на реалізацію закону про роздержавлення було дано три роки (2016-2018), у перший рік з об’єктивних причин на Черкащині не було реформовано жодного комунального видання. Складними були проблеми з майном, погашенням боргів редакцій, що виникли за співзасновництва.

На Черкащині під реформування підпадали 38 редакцій друкованих ЗМІ місцевої сфери розповсюдження. У встановлений законом термін на Черкащині завершили процедуру перетворення редакцій та перереєстрацію засобу масової інформації 27 редакцій газет. За офіційними даними, в інформаційному полі ми втратили 11 комунальних видань, деякі з яких не виходили з різних причин. Втратами стала ліквідація монастирищенської «Зорі» та черкаської муніципальної газети «Місто».

Тенденція сьома: професійні кадри. Під час роботи у різнопланових численних друкованих, електронних та інтернет ЗМІ сформувалася когорта професійних журналістів. Чимало з них отримали офіційне визнання. У часи незалежності почесне звання «Заслужений журналіст України» присвоєне визнаним майстрам галузі Миколі Крамару (2001), Михайлу Калініченку (2007), Петру Жуку (2008), Сергію Томіленку (2009), Валентині Рабцун-Душок (2015), Олександру Вівчарику (2019), а також Людмилі Моренко, Анатолію Вікторуку, Катерині Радзівіл та іншим талановитим колегам.

Сучасний світ стрімко змінюється, трансформуються форми комунікації, спосіб роботи журналістів. Журналістська етика та професійні стандарти набувають нового змісту. Правдивість і точність; безсторонність і багатоманітність точок зору; редакційна чесність і незалежність; служіння суспільним інтересам; справедливість; недоторканність приватного життя стали основними принципами сучасної журналістики.

На Черкащині вже півтора десятиліття готують власні кадри: 1 вересня 2005 року почала працювати кафедра журналістики, реклами та PR-технологій Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького.

Фахівці традиційних і нових медіа постійно навчаються завдяки участі в навчальних вітчизняних і зарубіжних програмах, курсах, семінарах. Набувають тематичних спеціалізацій у соціальній, політичній, діловій, комерційній чи некомерційній журналістиці. Черкаські майстри пера і мікрофона є визнані професіонали в аграрній, спортивній, науковій, правовій, медичній, військовій, релігійній та інших галузях журналістики.

Тенденція восьма: проблеми. Нині для традиційних місцевих редакцій газет, радіо, телебачення настали чи не найважчі часи за всі роки незалежності. Пандемія, економічна криза, адмінреформа, низька платоспроможність населення, втрата рекламодавців та пов’язане із цими чинниками стрімке падіння тиражів, поставили під загрозу існування локальних медіа.

З ініціативи обласної організації спілки журналістів, 4 червня ц.р. на пленарному засіданні VII сесії обласної ради VIІІ скликання депутати Черкаської обласної ради звернулися до Кабінету Міністрів України щодо створення Державного Фонду підтримки регіональних засобів масової інформації.

Черкаські обласні депутати закликали уряд створити в Україні державний фонд підтримки медіа, і, як у європейських країнах, передбачити його фінансування в Державному бюджеті, розробити урядову програму підтримки місцевої преси, надати фінансову підтримку роздержавленим газетам. Заборонити органам місцевого самоврядування виселяти реформовані друковані ЗМІ з приміщень, які вони займали до реформування; видавати та розповсюджувати інформаційні бюлетені, які за періодичністю та змістом є ЗМІ, проте не зареєстровані у визначеному законом порядку. Такими є черкаські реалії сучасних незалежних засобів масової інформації.

Калиновська Тетяна Станіславівна, голова Черкаської обласної організації Національної спілки журналістів України

* Виступ на регіональній науково-практичній конференції «Черкащина в контексті українського державотворення», присвяченій 25-річчю Конституції України та 30-річчю Незалежності України (25 червня 2021 року, ЧДТУ).

реклама


Інші матеріали по темі:

Коментарі  

 
+6 #2 Степанич 26.06.2021 11:30
Та навіть за грамотністю написання текстів вже видно, що справжніх журналістів з кожним роком меншає!
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 
 
+9 #1 Клава 26.06.2021 09:49
Журналістський цех міліє з кожним роком. Приходять самовпевнені хлопчики і дівчатка, які вважають себе журналістами, хоча в більшості випадків окрім ретрансляції "добутої" в інтернеті інформації нічого не вміють. Електронні медіа ковзають по поверхні інформаційного простору і відрізняються хіба що дизайном. Акул пера практично вже немає.
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 

Додати коментар

Звертаємо Вашу увагу, що "Прочерк" - це майданчик коректних дискусій!