Березенко: Претензій до медичного персоналу не маю…

Температура у Богдасі минулої неділі підскочила несподівано високо – аж до 39,8 ° С. Він плакав і стогнав, Андрій ухопив його на руки, носив по кімнаті, намагаючись заспокоїти, і без упину міряв температуру. Цифри на табло щохвилини зростали, а вдома – тільки слабке жарознижувальне. Викликали «швидку». Потягнулись важкі хвилини очікування. 10, 15, 20… Знесилена дитина заснула. Скориставшись моментом, чоловік з’їздив до аптеки за панадолом, і змусив мене збирати речі у лікарню.

«Швидка» приїхала вже тоді, коли у синочка температура знизилась до 38° С, тобто ми чекали близько години. Лікар оглянула хлопчика, перевірила викинутий підгузок із випорожненнями і почала писати направлення до лікарні. До речей сказала покласти і панадол. Підганяла, щоб швидше збирались, бо багато викликів. Відмовилась дозволити нам їхати у татковій машині, бо, мовляв, ми скористаємось цим, щоб не приїхати до лікарні. Тобто виходить, що ми викликали «швидку», тільки, щоб нас довезли до лікарні, та ще й ІНФЕКЦІЙНОЇ! До моєї сусідки по палаті, у чиєї 2-річної доньки трапилась блювота, «швидка» їхала близько півтори години. Їх теж просто забрали до лікарні. Таке собі комунальне таксі із запізненням у годину…

У лікарні (підкреслюю – ІНФЕКЦІЙНІЙ) гарячої води не виявилося. Гідравлічні випробування і порив, який завадила ліквідувати злива. Зрозуміло, що відсутність гарячої води компенсується присутністю електрочайників практично у всіх мам у палатах дитячого відділення. Щоправда, розетки чомусь знаходяться на стіні, під якою стоять ліжка, тобто чайник можна увімкнути, тільки поставивши його на ліжко, або із подовжувачем. І час від часу санітарочка обходить палати і просить мам сховати чайники, «бо прийшла комісія». Пожежна безпека, словом…

За день перебування у лікарні у нас температура не піднімалась, тому ми просто втекли додому.

Я не скаржуся на медиків. Я підписала папірця у лікарні, де значилось, що поводженням з боку медичного персоналу я задоволена. У мене претензія до міської влади. Чому у місті всього одна дитяча бригада «швидкої»? Чому вона практично не має медикаментів? Чому на це немає грошей у бюджеті? Чому у інфекційній лікарні, де є дитяче відділення, немає гарячої води? Чому у місті натомість стоїть пусткою величезна обласна дитяча лікарня, яка жодній дитині не може допомогти?

Галина Березенко, журналіст, молода мама

* пост на персональній сторінці у мережі Facebook