Один з найкращих в США диригентів і оркестрів! Одна із найпрестижніших музичних сцен світу! Буває йдеш купить спортивки, а потрапляєш на концерт в Карнегі Гол. Та ще й який!
Філадельфійський оркестр під орудою музичного директора Метрополітен-Опери Яніка Незе-Сегена. І що виконують? 7 й 8 симфонії Бетховена! А шедевральний твір поміж ними - робота молодого композитора (молодого, бо він молодший від мене) Карлоса Саймона Fate Now Conquers.
Таких овацій я в житті не бачила! Такого зіркового репертуару й виконавців ще не чула. А головне, що я нарешті побувала в залі того самого Карнегі Гол.
Усе тут як і сто років тому - на кілька тисяч зала, червоні крісла і ті ж сходи. Сиділа й уявляла як 5 жовтня 1922 року на цій же сцені виступали українці. Як їх тут «бісірували», викликаючи за свідченнями американської преси «Щедрика» на повтор.
Моїй бурхливій уяві допоміг сьогоднішній канадійський диригент і його «божественна лисина». Ще не така божественна як у Кошиця (хоча за віком йому зараз стільки ж, скільки й Кошицю було на нью-йоркській прем’єрі), але харизма й рухи дуже когось нагадали.
Він не диригував, а танцював балет! На жаль відео не можна було знімати, інакше я б вам показала його рухи. Нестримний, емоційний, піднесений! На його енергетиці тримався весь концерт, а настрій передавався глядачевій залі. Усе й усі розкуті. Звучить шедевральна музика.
І я собі подумала, що концерти хору Кошиця мали бути не гіршим дійством. Бо це також була не тільки прекрасна музика (від якої шаленіла перед тим Європа), але й спектакль. Відчувши сьогоднішні емоції я уявила як гіпнотизував своїх глядачів наш диригент. Адже саме на ньому зосереджувались ці тисячі очей із зали.
А якщо врахувати, що Кошиць витанцьовував на сцені ще похлєще (відео з ним я вже побачила), то можу уявити атмосферу, яку він творив в залі. І яку підсилювали своїми палаючими очиськами і запальними співами хористи. Адже вони не втуплювались в ноти (Кошиць забороняв співати з папірців, наказуючи: «ноти мають бути в голові, а не голова в нотах»), а загіпнотизовані дивились на свого Гуру. Яка то мала бути картинка!
Кошиць танцює-диригує. Його божественна лисина гіпнотизує гальорку. Руки гасають по сцені (паризька Ле Фігаро писала «Кошиць диригує очима й пальцями рук»), бо диригував без палички. Мабуть із найвіддаленіших балконів народ спостерігав за його пальцями. В цей час звучить Леонтович, Стеценко, Лисенко… ну і так далі.
Словом добре сходила за спортивками. Завтра ще побіжу...
українська історикиня та науковиця Тіна Пересунько.
*допис з «Фейсбуку»
ДОВІДКА: Олександр Кошиць, хоровий диригент, композитор та етнограф, який написав оркестрове аранжування пісні «Ще не вмерла Україна». Рід Кошиців мав давнє шляхетське коріння, яке Олександр Кошиць пов’язував з нащадками Гедиміна та носіями гербу «Порай», хоча науковці дещо критично ставляться до даної версії. Народився він на Канівщині, в багатодітній родині. Хоча своєю батьківщиною вважав село Тарасівку Звенигородського повіту, куди батька призначили священиком нової парафії. Попри отриману освіту, священиком не став, а подався вчителювати на Кубань, де заприятелював з Симоном Петлюрою (який упорядковував архів Кубанського козацтва).
У січні 1919 року Голова Директорії Симон Петлюра зобов’язав Олександра Кошиця та Кирила Стеценка зорганізувати українську республіканську капелу та вирушити у світове турне з метою популяризації України. Репертуар капели складався виключно із народних пісень в обробці Лисенка, Стеценка, Кошиця, Леонтовича. Концерти без виключення в усіх містах пройшли з надзвичайним успіхом. Західноєвропейська преса із захопленням писала про тріумф українських музикантів. Протягом 1919 – 1921 років капела здійснила вдале турне країнами Європи, а у 1922 році перетнула Атлантику аби підкорити Америку. З успішними концертами гастролював Український Національний хор (таку назву отримала капела наприкінці 1920 року) США, Мексикою, Аргентиною, Бразилією, Кубою. Лише в країнах Південної Америки Хор дав близько 900 концертів. Після цих гастролей Хор розпався.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На Звенигородщині з нагоди ювілею Кошиця заспівав хор імені Верьовки (відео)
На Звенигородщині відбулось обласне свято вокально-хорового мистецтва на честь Кошиця
Коментарі
Стрічка RSS коментарів цього запису