277311723_2425433734253587_1980531328924220702_n В цей день вперше за місяць війни я побачила мій Київ за межами мого району.

Не впізнала. Їдемо.

Петляємо між металевих «їжаків» та мішків з піском. Подекуди бачу обгорілі авто.

Тривожна валізка від сьогодні перестала бути тривожною.

Вона знову стала повноцінним рюкзаком. Готовим до непростих походів і подорожей. Я залишаю тебе, Київ.

Та в мене є причина.

І це - не страх.

Навпаки, страху лише додасться.

Але коли він мав значення?

Вокзал.

П’ю каву.

Двоє дорослих у кольорових піжамах і з блискітками на обличчі роздають діткам солодощі і веселять їх. Діти починають сміятися.

А я - плакати.

Я ще ніколи так не вірила в людей.

Зараз - вірю.

Значить, все роблю правильно.

Прибув потяг.

Середні вагони - переповнені. Вони забилися швидко.

Місць немає.

Та люди все одно намагаються потрапити до них.

Йду в кінець потяга. Спокійно. Сідаю у передостанній вагон.

Там вільних місць виявлявилося ще багато. Потяг рушає.

Виходжу з вагону.

Майже четверта ранку.

Оминаю величезну чергу на Польщу і йду далі.

Холодно. Тремчу.

Йду на музику.

Грає щось українське.

Про героїв.

Скрізь люди. Дітки сплять на валізах.

Дивно. Але саме тут, на львівському вокзалі я провідчувала війну більше, ніж під обстрілом Києва.

Не стрималась. Плачу.

Я ще ніколи так сильно не любила людей.

Тепер люблю.

Значить, роблю все правильно.

Волонтери пропонують - усе.

Місце, їжу, медикаменти.

Усе гаразд, кажу, я не евакуююсь.

Я - на роботу.

Мені б просто ранку дочекатися.

Силоміць нагодували.

Сказали, так треба.

Боюсь. Але не залишає відчуття, що роблю все правильно.

І що роблю саме те, що маю робити.

Що я буду саме там, де маю бути.

За добу Львів закінчиться. І почнуться інші міста України.

Бо від сьогодні - я в команді лікарів без кордонів.

Починаємо евакуйовувати важко поранених. Спецпотягом.

Зі східних регіонів.

Побажайте нам удачі.

Знадобиться.

Обіймаю.

P.S. Не знала, що бувають білі бронежилети. І що каска - така важка.

P.P.S. Не кажіть моїй мамі.

Аліса Мелітова, черкащанка

*допис з «Фейсбуку»

реклама

Інші матеріали по темі:


Додати коментар

Звертаємо Вашу увагу, що "Прочерк" - це майданчик коректних дискусій!

Цікаві новини звідусіль

bigmir)net TOP 100