Вимушені переселенці – це нерідко люди з гострою психологічною травмою, шоковим станом унаслідок незвичайних і надзвичайних умов. Перше, що можуть отримати ті, хто приїжджає у Черкаси з гарячих точок України, це прихисток, безпеку і ресурси для відновлення, щоб впоратися з ситуацією, в якій вони опинилися. Кожна людина прагне бути самодостатньою, здатною зарадити собі, а, якщо є діти, то й їм.
Завдання психолога, який працює із вимушеними переселенцями, – стабілізувати емоції, знизити нервову напругу, навчити, як заспокоюватися завдяки дихальним вправам.
Психологів інколи просять дати універсальні поради, які підійдуть кожному, хто потрапив у стресову ситуацію. Але ми одразу пояснюємо, що стан кожної людини має свої особливості, від яких потрібно виходити, розпочинаючи заходи з психологічної допомоги. Та найголовніше – щоб людина відчувала, що вона не сама, що вона може відчути розуміння та безпеку.
Важливо, щоб місце, де ми перебуваємо, було безпечним, щоб наше тіло було в стабільному стані. Якщо цю умову виконано, організм починає сигналізувати про свої фізіологічні потреби – спрагу, голод, відпочинок. Людині, яка переживає стресовий стан, важливо пити достатню кількість рідини, дбати про їжу, сон та відпочинок. Допомагає знизити стрес для організму часте пиття води невеликими порціями – у напруженій ситуації організм споживає багато вологи.
Ми як психологи пояснюємо, що всі емоції, які люди переживають зараз (роздратування, гнів, сум, плач), в ситуації війни цілком природні, нормальні, ненормальна лише війна, і важливо бути собою та давати вихід переживанням, не тримати їх у собі. Коли хочеться плакати – варто поплакати.
Дехто каже, що на рівні розуму не відчуває страху, проте організм по-різному реагує на небезпеку: можуть тремтіти руки чи тіло, настає ступор або паніка, може наступити виснаження. Це відбувається тому, що ми не завжди усвідомлюємо, що відчуває тіло, які в нас емоції чи почуття. Але пережитий стрес може «осідати» у нашому тілі і проживатися, як психологічна та фізіологічна реакція. Тіло першим реагує на стресову ситуацію, і стан організму є кращим індикатором стресу, ніж свідомість.
Наслідки від пережитого стресу в різних людей можуть бути різними. Це залежить від стійкості психіки, від віку, від ситуації, яку людина пережила, від особистого ставлення до події, від оточення, від наших цінностей і навіть від нашої особистої філософії життя.
Діти легше адаптуються до нових ситуацій, звикають до нових умов. Їхня психіка більш рухлива, здатна до змін. У Гуманітарному центрі Черкаської міськради, який приймає вимушених переселенців, багато діток охоче граються, пригощаються смаколиками, просять дати помалювати, дехто не відходить від батьків, хтось капризує чи дратується.
Діти, особливо молодшого віку, є чутливими до емоційного стану батьків. Якщо дорослі в тривозі, в паніці, якщо вони відчувають напругу, розгубленість, страх, то дитина обов’язково відчуває та наслідує це на рівні емоцій. Тобто, батьки можуть стати своєрідним «вайфаєм», який роздає позитивний чи негативний емоційний заряд своїм дітям. Якщо дорослий є відносно спокійним, виваженим, то він перетворюється у резерв, який транслює спокій і стабільність дитині. Тому батькам важливо заспокоїти спочатку себе, щоб дитина могла перейняти від них цей стан.
З початку березня ми, психологи, працюємо в Гуманітарному центрі Черкаської міської ради. Доводилося зустрічати різних людей, у різних емоційних станах… Наші відвідувачі багато складного пережили. Ці ситуації – про втрати, біль, переживання, тугу, але і про віру, любов, стійкість, свободу, надію. Не в кожного психіка легко долає стрес. І в мирному житті частина людей має вразливу психіку з межовими станами чи психічними розладами, і в надзвичайних ситуаціях ці особливості можуть протікати більш гостро. Важливо такі стани вчасно розпізнавати і звертатися по допомогу до фахівців з психічного здоров’я.
Звичайно, працювати з людськими переживаннями непросто. Усі ми, працівники Гуманітарного центру, намагаємося в першу чергу виконувати свою волонтерську роботу. Але, звісно, ми є живими людьми. Є історії, ситуації, які можуть вражати особистісно. Тому беремо участь в онлайн-зустрічах із колегами-психологами для взаємної підтримки. Адже важливо мати власний ресурс, дбати про своє самопочуття, щоб допомагати іншим.
Любов Жеребньова, психологиня Гуманітарного центру Черкаської міської ради
* Коментар «Прочерку».
реклама
