Гарячі номера телефонів

283290924_7402913496416616_4243248403005958420_n Зараз багато людей переходить з російської на українську і майже так само багато я бачу агресії у соцмережах у вигляді питань «а чому тільки зараз? вам потрібно було повномасштабне вторгнення? невже не було очевидно раніше?»

При цьому у таких дискусіях, здається, неважливо коли саме ти перейшов, бо завжди знайдеться людина, яка скаже, що вона перейшла раніше.

Хтось скаже, що зрозумів необхідність переходу у 2014, а йому відповідають, що з 2004 року ніякої російської не мало би бути, а тоді з‘явиться людина, що ще у 1991 році зрозуміла, що в незалежній країні має бути тільки українська мова.

Таке враження, що єдине, що ти маєш відчувати при переході на українську - це провина, бо не говориш нею з народження.

Я намагалась перейти на українську у 2016 році, але не витримала постійних питань «чому тільки зараз?»

Можливо, тому я досі не українізувалась повністю. Але я над цим працюю.

Просто хочу попросити трохи терпіння і менше агресії до тих, хто робить це тільки зараз. Тим більше, до переселенців з російськомовних міст.

Як людина, яка перші 30 років життя прожила у російськомовному Донецьку, можу сказати, що це важко. Все розумієш, але почати говорити страшно і спершу дуже багато зусиль витрачаєш на пошук потрібного слова

Юлія Манастирна, переїхала до Черкас з Донецька

*допис з "Фейсбуку"

реклама

Додати коментар

Звертаємо Вашу увагу, що "Прочерк" - це майданчик коректних дискусій!

Цікаві новини звідусіль

bigmir)net TOP 100