Як відомо, 27 травня у Феофанії під Києвом відбувся Собор Української православної церкви, на якому було оголошено про її повну незалежність, а із Статуту прибрано всі згадки про Московський патріархат. Митрополит Київський і всієї України Онуфрій (Березовський) припинив поминання московського патріарха Кирила (Гундяєва) як «великого господина і отця». Також було оголошено про умови початку діалогу з Православною церквою України про можливе об’єднання. Рішення собору коментує один із найбільш відомих православних богословів світу архімандрит Кирило (Говорун), який родом із Золотоноші.
Отже, 27 травня 2022 р. УПЦ проголосила технічну автокефалію... Для її опису використана політична мова з таким ключовим словом як незалежність.
Хоча й технічна, це все ж таки автокефалія. Автокефалія – термін з безліччю додаткових конотацій, що мають віддалений стосунок до самої автокефалії. Сама собою вона буквально означає «самоочолення». Тобто, помісна церква самостійно обирає своє священноначалля, яке ніхто інший не затверджує. УПЦ, маючи навіть «права розширеної автономії», до травня 2022 р. мала затверджувати обраного митрополита Київського в Москві. Тепер вона сама звільнила себе від такого обов'язку та автоматично стала автокефальною.
Звісно, Москва нізащо не визнає нової практики. Тому ця технічна автокефалія УПЦ залишатиметься самопроголошеною. Її навряд чи визнають інші помісні церкви. Вони визнаватимуть ієрархію УПЦ, але не її церковну структуру.
В результаті УПЦ як структура буде однією із найізольованіших церковних структур у православному світі. Раніше вона розірвала відносини із церквами, які визнали ПЦУ. Але при цьому вона зберігала стосунки з рештою церков – через РПЦ. Тепер вона хоче підтримувати ці відносини через голову РПЦ, але навряд чи інші церкви готові саме до такого формату відносин із УПЦ.
Вихід із цієї ситуації для УПЦ один – діалог та подальше об'єднання з ПЦУ. Представлю ситуацію, що склалася, за допомогою такого образу. Два в'язні замку Іф можуть втекти лише разом. Перебуваючи у в'язниці, вони ненавиділи один одного, але тепер їхній єдиний шанс на волю – допомагати один одному. І вони мають єдину можливість переплисти з Іфа в Марсель – на плоті, приготовленому друзями в'язнів. Цей пліт у випадку УПЦ та ПЦУ – Томос про автокефалію, наданий Константинополем у січні 2019 р. Обидві церкви можуть досягти визнання лише разом, скориставшись Томосом. Навіть ПЦУ без УПЦ навряд чи буде визнано всіма церквами в найближчому майбутньому. Її шанс на загальне визнання – лише разом із УПЦ. А в УПЦ шанс на якесь визнання – лише разом із ПЦУ.
Архімандрит Кирило (у миру Сергій Говорун), доктор філософських наук за спеціальністю «Богослов'я», професор університету Лойола-Мерімаунт в Лос-Анджелесі, директор Екуменічного інституту Гаффінгтон (США), професор Стокгольмської школи теології
* Допис у телеграмі.
реклама
