Сьогодні про нього було багато слів. Він пережив заборону імперії, яку ненавидів і намагання виліпити просто бронзову фігуру іншої імперії, яку точно б зненавидів.
Корінні американці говорять - перш ніж судити людину, пройди шлях в його мокасинах. Мало хто, по своїй волі, надів би мокасини Тараса Шевченка.
Радянщина не могла його ігнорувати, натомість намагалась звести до стрічок, шароварів, своїх традиційних "взвєйтєсь да развєйтєсь".
Подібну практику продовжили й ми. І це негідно його пам'яті. Добре, що останніми роками потроху ці фанфари відходять.
Дивовижний художник. Поет настільки простий і складний водночас. Вірші, що можуть стати роковими баладами. Це чудово показали КОМУ ВНИЗ.
"Кобзар" - це не просто книза поезій. Це наш Лунь Юй, де ми напряму говоримо з Ним.
"Пішов би я в Україну,
Пішов би додому,
Там би мене привітали,
Зраділи б старому."
Володимир Кошелюк, письменник, географ
