Третій рік повномасштабної війни, а у наших черкаських керманичів досі «не на часі» укриття в садочках.
Діти буквально ростуть в задухлих і пліснявих підвалах. «Потерпіть, садочків багато, у вас ще не найгірше, інші оно в погребі сидять, Гранти нас писать не вчили».
Це з озелененням терпіти не можна. З муралами. З пляжами. З ремонтом ямковим. А з укриттями для дітей - можна, звісно. Не горить.
Нагадаю: це саме ті, діти, сидять в низьких погребах без воздуховодів, на яких ми розраховуємо, кажучи про відбудову та відновлення держави. Ті діти, про безпеку і комфорт яких керівники департаментів і заступники «опікуються» на кожному інтерв‘ю та публічному виступі.
Але вони чомусь не дуже важливі цьому місту.
Звісно, у всьому винна русня.
Але дбати про дітей варто в усі часи, не прикриваючись війною.
Пляжі, клумби, діти, дороги, щось там ще… Вгадайте, як розставлені пріоритети?
Тамара Борисова, черкащанка, волонтерка, громадська діячка
*Допис із фейсбуку
реклама
Коментарі
Ще й як важливі! А особливо їх дитячі садочки, зокрема той що був напроти ..... Як то кажуть: "Забудовували і плакали.."
Стрічка RSS коментарів цього запису