Учора відбулася зустріч членів топонімічної комісії з головами ОСББ Сміли. У це важко повірити, але на дев’ятому місяці кривавої активної фази восьмирічної війни, яку росія розв’язала проти України, після звірств, які вчиняли і вчиняє її мародерське військо на нашій землі, голів треба було переконувати, що російська і радянська топоніміка не має бути присутня на карті нашого міста.
Завойовники завжди мітять свою територію. Тому ми і маємо в назвах вулиць, зокрема і особливо, в Смілі переважно ті, які засвідчують донедавній колоніальний стан України. Адже названі вони були переважно на честь російських та радянських діячів – чиновників, воєначальників, науковців, письменників, композиторів тощо. А також – на честь комуністичних бонз, у тому числі і зловісних катів України. Здається, які тут мають бути сумніви: якщо ми обрали шлях незалежності, то і вулиці у нас мають бути названі на честь українських героїв, науковців, письменників, на честь видатних земляків. Однак бацила малоросійства і холопства пустила, як виявилося, глибокі метастази. Тож прибічники комуністичного колоніального минулого робили і роблять усе, щоби завадити цьому природному, логічному процесу. Якщо вже зовсім не вдавалося заперечити потребу перейменування, пропонувалася назва типу виноградної, гарбузової, сонячної... Щоби, крий Боже, діти не виховувалися на подвигах і досягненнях українських світочів, а виростали в оточенні назв вулиць, які не мотивують їх бути патріотами рідної землі, а лише розмивають національну самоідентифікацію. Адже сонячна чи каштанова вулиці можуть бути будь де, вони ні про що не говорять і ні до чого не прив’язують.
Особливо настирні в цій справі денацифікації обласкані владою голови вуличних комітетів і ОСББ. Чи не її настанови виконують? Адже в Смілі процес зупинився давно. Тут навіть юристи міськвиконкому не вказують посадовцям на необхідність виконання Закону, а допомагають його обійти.
І от новий виток війни з росією, нові численні жертви, зокрема і серед смілян. За що гинуть наші воїни? За те, щоб ми і далі залишалися малоросією? Адже головними ідентифікаторами нації є насамперед мова і топоніміка. У тій же Польщі розмовляють польською і називають вулиці іменами своїх світочів: Міцкевича, Шопена, Сенкевича… Ми приїздимо і розуміємо, що в Польщі, а не в росії. А приходить рашист у Херсон, і чує російську мову, бачить пам’ятник коханцю Катерини II Потьмкіну, ходить вулицями Ушакова, Мічуріна, Невського, Герцена, Горького, Пушкіна, Лєрмонтова… І він радо погоджується з путлєром, що ми один народ, що нас треба не жаліти, а загнати в стійло, щоб ми не вигадували бозна що і не розхитували імперію. То на кого працюють противники перейменувань?
Прикро, та голови ОСББ на зустрічі говорили про що завгодно, але не про те, що перейменування потрібне. Я знаю серед них людей, котрі 30 років доводили, що воно не на часі. Повторювали цю мантру і зараз. Бо, мовляв, війна. З ким, і чому? От тому, що з росією, тому і треба негайно позбавлятися будь якої прив’язки до неї. Інакше війна буде завжди. А рашисти завжди говоритимуть, що ми – це вони і спиратимуться на таких от захисників минулого.
Звісно, я розумію, що коли ти комуніст, ти мабуть завжди будеш за комуністичне минуле. Як може комуністка, хай і голова ОСББ, виконувати Закон про декомунізацію? Але тоді хоча б треба бути чесною і сказати, що я, мовляв, проти, бо це суперечить моїм переконанням, я за радянський союз, а отже за росію, яка оголосила себе його правонаступником. Під час війни потрібно бути особливо чесним, тут нема сірого, а є чорне і біле, ми і вони.
Але колишня(?) комуністка чинить, як на мене, єзуїтські: тисне на матеріальні негаради знедоленого люду, з сумом заявивши на зустрічі, що на цю справу ОСББ потрібні гроші: 500 або навіть 1000 гривень на зміну статуту. Тобто ціна нашої єдності і майбутнього 500 гривень…
Та, здається, навіть в цьому вона вводить в оману. Адже якось Львів зміг ще на початку Незалежності перейменувати всі назви вулиць, і має відтоді суто українське обличчя, ще й живе не гірше за Смілу. І в нашому місті декілька років тому перейменували до сотні вулиць, але я не чув, що якесь ОСББ від того розорилося. Усе ж погуглив в Інтернеті дві хвилини і знайшов таке:
Нещодавно Верховною Радою був прийнятий закон про дерадянізацію. Чи потрібно вносити зміни до установчих документів підприємства, а також до наявних у підприємства свідоцтв, ліцензій, дозвільних документів тощо та повідомляти про це держоргани, коли на виконання цього закону перейменовано вулицю, на якій розташоване підприємство?
Міняти документи немає необхідності, хоча за бажання це можна зробити, щоб уникнути можливих непорозумінь. Також у деяких випадках потрібно буде повідомити про зміни держоргани. Однак граничних термінів для цього нема, тому суб’єкт господарювання сам може вирішувати, коли необхідно провести реєстрацію змін.
НА ЗАМІТКУ! Припустимо, ви все ж таки вирішите внести зміни до ЄДР або до установчих документів у зв’язку з перейменуванням вулиці або іншого об’єкта топономіки населеного пункту. Пам’ятайте, що в цьому випадку при державній реєстрації не потрібно буде сплачувати адміністративний збір – на підставі спеціальної норми, закріпленої в ч. 1 ст. 36 Закону № 755.
ДЖЕРЕЛО: Баланс № 30 від 26 липня 2022 року.
Олександр Вівчарик, журналіст
*передрук з сторінки "Фейсбуку"
Коментарі
За кордонами своіх держав проживають мільйони етнічних євреів, вірмен, японців, китайців, поляків і т.д..Яке це має відношення до суті статті? Ти десь бачив в Ізраілі вулицю ім.Ейхмана?, чи може в Варшаві є памятник Гімлеру? Ті мільйони украінців, які перебувають зараз за кордоном, в більшості своій повернуться на рідну землю після нашоі перемоги над кацапстаном - можеш в цьому не сумніватися
Стрічка RSS коментарів цього запису