Чи потрапляти Ви колись у турбулентність у літаку? Так-так, це коли літак шалено трусить, а в голові в паніці кіпішують думки: «Ми зараз розіб’ємося»… Але проходить час, салон перестає хитати і мозок нарешті видихає: «Пронесло»… Так от, зараз наше життя під час війни нагадує цю саму турбулентність, але з тою відмінністю, що її період триває майже нон-стоп... Тільки-но дали відбій тривоги, а тут новина про новий «прильот», відключення світла, події на фронті. Таким чином, психіка не отримує команду «розслабитися» і здається, що твоя «зозуля» вже просто тримається на чесному слові. АЛЕ! Розслабитися і під час постійної «турбулентності» теж можливо. І ГОЛОВНЕ – ВАЖЛИВО! Чому і як?
«Коли ти тривожніший за свою валізку…»
Війна змушує мозок працювати на максимальних обертах: кортизол (гормон стресу) зашкалює, а дофамін і серотонін (гормони радості) провалюються. Звідси втома, поганий сон і "нічого не хочу". ТОЖ, перша порада: не засуджуйте себе за бажання поспати чи полежати. АЛЕ: визначте для цього певний час: «Я полежу годинку (ладно, дві), а потім встану і буду робити… (список напишіть заздалегідь, інакше розум заведе Вас в оману і змусить пролежати весь день».
Що ще робити? Більше рухайтесь, їжте смачне й здорове (ну бажано хоч іноді), виходьте на свіже повітря – якщо самому лінь – ну заведіть Ви нарешті ту собаку/кота/єнота, яких Ви так хотіли. І варіантів не гуляти – у Вас не залишиться.
Емоційний детокс
Коли щодня чуєш страшні новини, почуття з часом наче "вимикаються". Це не тому, що ви байдужі, а тому, що мозок намагається вас захистити. Так, важко радіти, коли гинуть люди, але ми можемо обирати в якому стані нам чекати перемоги – в стані «Жертви («все погано», «ми всі помремо» (до речі, колись це дійсно станеться)» і вирощувати собі депресію і нові хвороби (бо стан здоров’я, як вже давно доведено, залежить саме від наших емоцій) або в стані «Творця» («я підтримую свій позитивний настрій, адже він цього залежить моє здоров’я, самопочуття, гармонія в моїй родині, країні, мої досягнення на роботі тощо»). Просто задумайтеся: наші дорогі ЗСУ для того і воюють, щоб ми – жили в мирі, спокої і злагоді.
І так, мінімізуйте вже контакти з «нитіками» в яких «все завжди погано». Ці люди просто висмоктують з Вас енергію, якої зараз і так небагато. Підтримуйте зв'язки з тими, хто Вас наповнює. І так, це тільки Ваша відповідальність!
«Мозок… на канікулах»
Фокусуватися на простих речах стає все важче, бо мозок постійно шукає загрозу. Це називається когнітивною втомою. Що робити? Розділіть великі завдання на маленькі кроки, зробіть перерву, а ще краще – відволочіться і зробіть те, що Вас порадує і зарядить позитивом. Нікуди Ваш немитий посуд не дінеться… І потім з новими силами і настроєм поверніться до звичних занять.
Як безпечно "випустити пару"
Звісно, повністю захиститись від негативу – не вийде. Тож, коли агресія і злість - накопичуються - замість того, щоб тримати її в собі, шукайте екологічний вихід:
Побийте подушку (але не ту, на якій спите) або пострибайте.
Покричіть в машині, у лісі або вдома (попередньо попросіть рідних трохи погуляти деінде, бо викличуть «швидку»).
Потанцюйте енергійно під улюблену музику, поспівайте караоке.
Напишіть "лист гніву" (тільки чесно – як є: з «поганими словами» і можна навіть матюками) і потім спаліть його.
Знайдіть свої медитації/візуалізації/психологічні і енергетичні практики.
І головне — не бійся просити підтримки. Ми разом стаємо сильнішими!
Почуття вини або синдром «того, хто вижив»: чому він виникає і як з ним боротися?
Таке відчуття найчастіше виникає у тих, хто виїхав з України чи давно проживає за кордоном. Хтось думає: «От якби я був в Україні, я міг би робити більше, а тут я…» Добре, задайте собі питання: я що я можу робити саме тут, де я зараз?» І концентруйтеся на цьому.
Взагалі відчувати вину зараз – це дуже природньо. Вона є у багатьох. І у тих, хто емігрував, і у тих, хто залишився, хтось думає, що він міг би піти в армію і не пішов, хтось думає про загиблих, хтось про те, що мало допомагає… Тому провину зараз відчуває кожен, це означає, що ми людяні, хочемо допомогти набагато більше, ніж можемо. Але заглиблюватися в це не варто. Треба думати про ТЕ, ЩО МИ МОЖЕМО тут і зараз, нам стане легше і ми зможемо тоді розширити зону свого впливу.
Як навчитися бачити у змінах позитив і черпати з них ресурс?
У нас постійно в світі відбувається зміна історичних епох. Історики раніше фіксували, що зазвичай перехід від однієї епохи до іншої трапляється тоді, коли на землі народилося і померло десь 10 мільярдів людей. Але життя прискорилося. Так, у палеоліті кожен історичний період тривав мільйон років, а у середньовіччі – 300 років, а зараз періоди можуть змінювати швидко – навіть протягом одного покоління. Іншими словами, повна історична зміна за наше життя вже трапилася. Це означає, що всі цінності, закони за якими ми жили, змінилися кардинально і будуть змінювати і далі. Як нам орієнтуватися в цих нових змінах? Люди намагаються шукати відповіді як і раніше, зовні, з навколишнього світу. Але там вже відповідей немає. Потрібно навчитися слухати себе, довіряти собі, знаходити вірні кроки – бути в моменті.
Євгенія Підлісевич, практичний психолог, психолог-консультант у методі позитивної психотерапії (WAPP).
ТГ-канал підтримки Євгенії Підлісевич
Свої питання психологу Ви можете надсилати на цю пошту:
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду
Відповідь вже незабаром на - «Прочерку»!
реклама
