Друзі, нещодавно випадково зустрів журналістів біля Дубів, поговорили дещо, як зазвичай з усіма людьми, котрі приїздять до Дубів.
Дякую пані Ірині Ямборській за небайдужість до культурної спадщини України. Справді, маєток пана Енгельгарда перебуває у занедбаному стані, і це болісно усвідомлювати кожному, хто цінує історію та пам’ять нашого народу.
Водночас не можна не помітити іншого - людей, які приїжджають побути серед тисячолітніх дубів у будь-яку пору року, багато. І це дає надію на те, що жива пам’ять, яку зберігають ці величні дерева, не зникає. Вона продовжує жити в серцях людей, які з усіх куточків України і світу приїжджають сюди, щоб відчути силу цього місця. Адже ці дерева - не просто частина ландшафту, це втілення пам’яті, знань і традицій.
Особливо прикро усвідомлювати, що нині залишилися одиниці таких дерев, хоча ще зовсім недавно, у 1970 році, за офіційними даними, у Звенигородському районі налічувалося понад 500 дубів віком більше 500 років. Це величезна втрата для всієї країни, адже такі дерева - безцінна спадщина.
Я щиро вдячний усім небайдужим людям: тим, хто дбає про довкілля - світ, у якому ми всі живемо; тим, хто намагається зберегти спадщину і шанує культуру та надбання нашого народу.
Безмежно вдячний і тим, хто відвідує ці місця та прикладає реальні зусилля для їх відновлення і підтримки дубів. Адже завжди є вибір: можна приїхати й знищувати - вирізати дерева, розбирати залишки маєтку. А можна зробити інакше - полагодити бесідку (як це вже зробили звенигородчани), прибрати й вивезти сміття, запросити арбористів для кваліфікованого догляду за дубами, організовувати екскурсії та семінари, передаючи знання про цінність природи і правильну взаємодію з нею.
Можна занедбати - а можна відроджувати. Вибір завжди за нами. І той, хто обирає життя, завжди знайде спосіб зробити світ кращим - і для людей, і для дерев, і для всього живого
Павло Штеменко, потомствений знахар, цілитель, практичний психолог, травознай, знавець медитативних практик
Фото зі сторінки Павла Штеменка в "Фейсбуці"
реклама
