Сьогодні знову ховали Героя...
Але якось так рутинно, наче якась звична справа, яку треба відбути і забути...
Було мало людей, помітно, що із близьких чи побратимів майже нікого не було, і вся процесія була якась дуже швидка...
Але, коли грали останні ноти гімну, серед тиші, всі прапори на могилах хлопців раптом замайоріли...
Так, наче вони віддавали йому шану і достойно зустрічали десь там, коли вже ми не змогли гідно провести його тут...

Фото: фейсбук Насті Зорі
Ця історія без висновків...
Бо війни і втрат для більшості або вже немає, або вони просто стали буденністю...
Анастасія Зоря, черкащанка
*Допис із фейсбуку
реклама
Коментарі
Стрічка RSS коментарів цього запису