Нарешті це відбулося. Депутати Черкаської міської ради проголосували за перейменування цілого пакету топонімів нашого міста. Чому нарешті, бо до прийняття цього рішення потребувався чималий час. Топонімічна комісія ще 14 червня цього року схвалила пропозиції щодо зміни міських назв, пов’язаних з державою-агресором рф. 23 вересня завершилися громадське онлайн обговорення. І тільки зараз депутати зробили реальний крок до відросійщення нашого міського простору. Але, як кажуть, краще пізно, ніж ніколи.
Рішення справді історичне, адже на карті Черкас мають з’явитися імена борців за українську державність різних часів: Симона Петлюри, Юрія Липи, Федора Матушевського, Степана Бандери, Євгена Чикаленка, Юрія Тютюнника, Євгена Коновальця, Михайла Білинського, Станіслава Губаря. Особливо тішить, що у цьому ряду ми бачимо славних доньок українського народу, які боролися за нашу незалежність у лавах підпільників ОУН та бійців УПА: Віри Борушевської, Галини Дидик, Ольги Чемерис. Не може не тішити, що нарешті вшановане ім’я Олександри Шулежко, яка під час нацистської окупації рятувала єврейських дітей, за що отримала звання праведниці народів світу.
Вшановані видатні науковці Вікентій Хвойко, Микола Біляшівський, Василь Доманицький, Михайло Брайчевський. У місті має з’явитися вулиця Митрополита Липківського. Належне пошанування українських письменників, митців, спортсменів також засвідчене у міських назвах.
Глибина нашої історії знаходить відображення в назвах вулиць і провулків: Святослава Хороброго, княгині Ольги, князя Ігоря, князів Острозьких, князів Коріатовичів, Івана Виговського, Петра Дорошенка, Івана Сірка, Івана Мазепи та інших.
Відповідно до норм топонімічної політики відновлені історичні назви: вулиці Солом’янська та Сінна, узвози Дубіївський і Заячий, провулок Цуперів.
Але до описаної вище «бочки меду» депутати спромоглися додати чималу «ложку дьогтю».
Так, чомусь замість запропонованого топонімічною комісією найменування вулиці В’ячеслава Липинського, вулиця Менделєєва отримала нову назву Святителя-хірурга Луки. Це за умови, що ім’я останнього планувалося надати провулку Ушакова біля Соборного парку, де й знаходить пам’ятний знак на його честь, що є цілком логічним. Дивує й форма найменування «святитель-хірург». Це якийсь дивно-потворний гібрид. Насправді в Російській Православній Церкві його вшановують як «святителя (исповедника) в Соборе новомучеников исповедников Российских» то мабуть так і треба було називати.
Те, що ім’я Липинського викреслене з черкаської міської топоніміки вважаю вкрай неприпустимим, адже саме він змінив політичне мислення українців у напрямку визнання державної незалежності, заклав фундамент державницького напрямку в українській історичній науці, сформував теорію українського консерватизму. Це оригінальний мислитель європейського рівня. Це поляк і католик, який був послідовним борцем за українську незалежність. Тим більше дуже важливий період його життя і діяльності був безпосередньо пов'язаний з Черкащиною. Іронія полягає ще у тому, що Україна у цьому році вшановувала його 140-річний ювілей, а черкаські депутати «легким порухом руки» у такий оригінальний спосіб вирішили долучитися до цього відзначення.
Не менш дивує, що депутати не підтримали й найменування вулиці Кароля Шимановського. Ще одного видатного поляка, життя якого також пов’язаного з нашим краєм. Я вже отримав від польських колег істориків цілком серйозне запитання: «Чи не діє в черкаській міській раді якесь антипольське лобі?». Переконаний, що такі речі абсолютно неприпустимі, адже топонімічний простір нашого міста має відображати всю цілісність історії і сьогодення України, та нашого краю, включно з внеском діячів різних культур і етнічностей.
Також здивувало, що черкаські обранці ще й досить зберігають любов до «совєтського минулого». Про що промовляє небажання змінювати назви вулиць Галини Буркацької чи Гагаріна.
А тепер про головне – чому це відбулося.
Справа у тому, що вказані «проколи» стали наслідком применшенням значення топонімічної комісії та діями окремих депутатів, які вносячи пропозиції щодо назв на самій сесії, руйнують певну логічну систему випрацювану комісією, та зрештою і саму процедуру перейменувань. Вочевидь зі списком на перейменування вони познайомилися лише у сесійній залі. Хоча у всіх була можливість відвідувати засідання комісії і тим самим робити реальний внесок у розробку пропозицій.
Крім того, вочевидь варто погодитися з пропозицією щодо просвітницької роботи для депутатського корпусу.
професор Віталій Масненко,
член топонімічної комісії з 1996 р. (з перервами), співавтор «Концепції топонімічної політики в м. Черкаси» (2008 р.)
*допис з "Фейсбуку"
