Іллєнко: Після зйомок фільму в черкаському селі починався бебі-бум

Батько багато знімав у Прохорівці (Канівського району). Любив робити це в експедиціях, бо тоді цензори менше втручалися. На кіностудії Довженка кожні 5 хвилин хтось заходив і бачив, що діється, які репліки говорять герої. Щодня він мусив звітувати редактору, який по суті був цензором. Лише після перегляду давали дозвіл на продовження. В експедиціях такого контролю не було.

Третину стрічки "Молитва за гетьмана Мазепу" знімали у Прохорівці. Коли в село приїжджає знімальна група, то економічне, духовне та еротичне життя пожвавлюється. Цигарки дорожчають вдвічі. Майже всі тамтешні жителі були задіяні в масовці. Тим, хто був козаками, голили голови, лишали тільки оселедці. Коли зйомки закінчувалися, місцеві плакали. А потім у селі зазвичай починався бебі-бум.

Еротичні епізоди батько любив робити біля старого дуба в Прохорівці. Поряд стоїть дуб Шевченка й сосна Гоголя. Біля Шевченкового дуба знімали капище в "Легенді про княгиню Ольгу".

Батька в Прохорівці сприймали своїм. Якось у перерві між зйомками "Легенди про княгиню Ольгу" вони з мамою заїхали пообідати в кафе "Українські страви". За сусіднім столиком місцеві пили горілку. Один киває на батька й запитує: "А хто цей чоловік?" Інший відказує: "Та це ж наш місцевий кінорежисер".

Пилип Іллєнко, 33 роки. Син режисера Юрія Іллєнка й актриси Людмили Єфименко. Народився 30 вересня 1977-го. Закінчив Інститут міжнародних відносин Київського університету імені Шевченка. Засновник і директор фірми "Іллєнко Фільм". Знявся в шести батькових фільмах. Уперше - в 3-річному віці в епізодичній ролі в стрічці "Лісова пісня. Мавка". В "Легенді про княгиню Ольгу" виконав роль малого Святослава, в "Молитві за гетьмана Мазепу" - юного Мазепи. Позаторік став продюсером кінофестивалю "Відкрита ніч". Одружений. Має двох синів

У хуторі поблизу Кам'янця-Подільського знімали "Солом'яні дзвони". Там був кадр, коли головна героїня, яку грала моя мама Людмила Пилипівна, розтоплює в хаті піч. Кінематографічно треба було показати, що в хаті дуже холодно. Батько знайшов цікаве рішення: перед тим, як закласти дрова у піч, вона витягує звідти за хвіст мерзлу мишу й викидає на вулицю. За день до зйомок художнику Олександру Даниленку дали завдання — знайти мерзлу мишу. Треба було самому впіймати, бо мишоловка її розчавила б… Потім Даниленко розповів, що ловив мишу по сільських хатах. Двічі його в'язали й хотіли забрати в психіатричну лікарню.

Батько народився 9 травня 1936 року в Черкасах. Після війни дід улаштувався на завод із виробництва скловати в Москву. Хотів дати дітям хорошу освіту. Після закінчення школи батько вступив у Всесоюзний державний інститут кінематографії на операторський факультет.

Іллєнкова хата у Прохорівці

1966 року зняв фільм "Криниця для спраглих" за сценарієм Івана Драча. Фільм був заборонений на 22 роки ЦК Компартії України. Стрічку "Вечір на Івана Купала" зняли з екранів рішенням міністра культури СРСР. Фільм реабілітували за 18 років.

"Молитву за гетьмана Мазепу" батько зняв 2002-го. Йшов до цього 30 років. Перший варіант сценарію написав 1970-го й поніс до тодішнього секретаря ЦК КПУ з ідеології Маланчука. Той сказав: "Якщо Іллєнко не хоче, аби із ним сталося те, що з Мазепою, то нехай цей сценарій закопає в себе на городі".

1974 року купив хату-мазанку в селі Прохорівка Канівського району Черкаської області. Наприкінці 1990-х почав її розбудовувати. За кілька років до смерті звів тут двоповерховий будинок. Все робив сам, лише раз наймав робітників — перекрити дах.

У п'ятому класі я відмовився вчити вірш Михайла Ісаковського про Леніна. Сказав учительці: "Цей вірш пропагує культ особистості". Вона одразу ж подзвонила батькові. Він їй відповів: "Мій син правильно сказав. Я думаю так само".

Пилип Іллєнко, син режисера Юрія Іллєнка, засновник і директор фірми "Іллєнко Фільм"

(уривки з інтерв’ю «Газеті по-українськи»).