реклама
Будівельна компанія надія

Катерина Папуша, яка працює на посаді головного інженера в управлінській компанії «Нова якість», відповідає за технічний стан більше ніж восьми сотень багатоквартирних будинків Черкас. Вона насилу знайшла час, щоб поспілкуватися із журналістом, і навіть під час нашого інтерв’ю в її кабінет хтось постійно намагався зайти. Проте, від сьогоднішньої героїні проєкту «Фемінітиви» нам таки вдалося дізнатися багато цікавого – про те, в якому стані черкаські багатоповерхівки, що найбільше турбує їхніх мешканців, що головним чином спричиняє конфліктні ситуації та як Катерині Павлівні вдається із них виходити.

Фото Світлани Спасибіної


– У мої обов’язки входить майже все, що пов’язано із утриманням багатововерхівок: організаторська робота, спілкування з людьми, технічні питання, ремонтні роботи, розв’язання конфліктних ситуацій, – розповідає наша героїня. – Якби особисто для мене писали посадову інструкцію, вона, мабуть, була б у трьох томах. Я відповідаю за технічний стан багатоповерхових будинків, за виконання ремонтних робіт. Тобто, повний комплекс різних видів діяльності, який дозволяє будинкові залишатися в нормальному технічному стані. Більшість колег ходять до мене проконсультуватися, як правильно зробити ту чи ту роботу. Тобто, я – кінцева «точка вирішення питань», які не змогли узгодити на інших рівнях.

Хотіла буди акторкою, а стала інженером

– Як ви ставитеся до фемінітивів, жіночих форм назв професій?

– Якщо говорити про них як про засоби розвитку української мови, то – не заперечую. Хоча більше люблю класичні назви професій. Я – головний інженер. А стать можна ідентифікувати за прізвищем, іменем, по батькові. Оці «жіночі» закінчення слів мені ріжуть слух: «інженерка», «інженериня»... Не подобається!

– Ким хотіли стати в дитинстві?

– Акторкою. Із задоволенням ходила в театральні студії, на різних заходах співала, танцювала, читала вірші, брала участь у поетичних виставах.

– А як же потрапили в інженери?

– Це було випадково. Навчаючись у Черкаському державному технологічному інституті по спеціальності «менеджер-економіст», я вирішила підзаробити. Пішла у центр зайнятості вибрати собі вакансію, де могла б працювати у вільний від навчання час. Так стала кур’єром в комунальному підприємстві РЕУ-2. Там я підробляла буквально по дві години на день. Вже за два тижні керівництво побачило в мені «харизму» і запропонувало посаду менеджерки з персоналу (секретаря) на «декретне» місце. Так я попрацювала з пів року. За цей час отримала диплом бакалавра (дипломна робота була присвячена управлінню в комунальному господарстві) і стала інженером першої категорії. На цій посаді й пропрацювала тринадцять років. Потім у Соснівському СУБі пішла на підвищення – стала провідним інженером. Сюди, в «Нову якість» прийшла провідним інженером, а невдовзі отримала пропозицію стати головним.

Найпроблемніші будинки Черкас – «сталінки» і «хрущовки»

– Будинки в нас здебільшого старі. Важко їх утримувати «в нормальному технічному стані»?

– Утримувати не важко ті будинки, в яких співвласники (мешканці) налаштовані конструктивно і йдуть з нами на контакт, виступають ініціаторами виконання необхідних робіт. Набагато важче працювати там, де є негатив, часто нічим не мотивований. Але мусимо. І працюємо.

– А звідки, на вашу думку, береться цей нагатив?

– Із соціальних мереж, засобів масової інформації, інших джерел, у які закидають фейкову інформацію особи, упереджено налаштовані проти нашої компанії, її керівництва. Втім, коли ми приїжджаємо на місце, спілкуємося з людьми, ставлення до нас часто змінюється. Достукатися можна.

– Із якими проблемами в комунальному господарстві Черкас стикаєтеся найчастіше?

– Проблемними є покрівлі. Якщо мешканці йдуть на контакт, ми домовляємося про частковий і поступовий ремонт. Але тут є кілька нюансів. Приміром, знайшли фінансову можливість десь замінити частину покрівлі, але вода – така стихія, що завжди знайде шпаринку. І щойно відремонтована покрівля знов протікає. Потім виникає питання: чому не перекрили весь під’їзд? Бо зробили те, на що були гроші...

Але найбільша проблема – це мережі: труби, конструктивні елементи, зношеність яких уже перевищує 80 відсотків. При цьому наш тариф на управління багатоквартирним будинком передбачає виконання лише поточних ремонтів (латання покрівлі, заміна ділянки водогону тощо), тож проводити капітальні ремонти немає за що. Дивіться: замінити потрібно 80 відсотків мереж у будинку, а договором передбачені лише 10. Тому й виникають аварійні ситуації.

– Скільки будинків зараз обслуговуєте? Невже тримаєте в голові стан кожного?

– Обслуговуємо майже 850. Особисто побувала в більшості з них. Від початку роботи нашої компанії ми виїжджаємо до будинків і спілкуємося з мешканцями, складаємо дефектні акти, нотуємо побажання людей.

– Який у Черкасах найбільш проблемний будинок?

– «Найбільш проблемний» виокремити не можна. Труднощі виникають із так званими сталінками і хрущовками. Багато з них будувалися як тимчасове житло. Вони не мають підвалів, їхні мережі покладені у стінах та під підлогою. Проєктна документація на них відсутня. Ми не знаємо, як проходять мережі, звідки і куди йде та чи та труба. Якщо в помешканні – порив на мережі опалювання, то щоб знайти місце течії та усунути аварійну ситуацію, доводиться «відкривати» підлогу іноді у половині квартири. Тож обслуговувати такі будинки дуже важко.

– Які мережі в найгіршому стані? Опалення? Вода? Каналізація?

– Якщо говорити про каналізаційні мережі, то їх ми підтримуємо в нормальному стані. Майже всюди, де була технічна можливість, їх замінили. Ми обслуговуємо такі мережі всередині будинку і аж по каналізаційний колодязь, а далі за них відповідає «Черкасиводоканал». На жаль, якщо каналізація забивається десь у дворі, й людям заливає підвали, ми зробити не можемо нічого. Це – погана новина. А гарна – в тому, що з водоканалом, як і з іншими комунальними підприємствами, в нас є чудова співпраця.

Щодо вашого запитання, найбільш проблематичною, напевне, є система опалення. Її капітально не ремонтували з моменту побудови будинків. Тут, по-перше, старі мережі, по-друге, ізоляція трубопроводів скорочує термін їх експлуатації – вони швидше іржавіють.

«Велика проблема в тому, що люди самі переобладнують мережі»

– А чи є якісь проблеми зі стандартизацією? Адже в радянські часи системи будували за одним принципом, а зараз, напевне, за іншими.

– У радянські часи паливо коштувало копійки, топили котельні на повну, енергоресурсів ніхто не шкодував. Нині котельні подають теплоносій з дотриманням певних параметрів, він, звісно, не такої температури, як був раніше. Ще велика проблема – в тому, що люди самостійно переобладнують опалювальні мережі в квартирах. Завужують діаметр труб, бо він, бач, більш естетичний. Встановлюють прилади опалення (радіатори), діаметр яких не дозволяє «продавити» через них теплоносій наявним у мережі тиском. Іноді вішають завеликі радіатори і вважають, що всі секції мають прогріватися. На жаль, такого не буде.

Болюче питання – оплата. Тарифи на теплопостачання багатьом людям не під силу, і тому вони всілякими способами намагаються заощаджувати. Іноді така «економія» завдає багато шкоди. Наприклад, «прикручують» теплові засувки і думають, що таким чином економлять на теплі. Ми провели експеримент: в одному з будинків зупинили самовільне прикручування, і люди отримали платіжки хоч і більші, але зовсім не набагато.

Іноді, коли в ближньому до засувки під’їзді її прикручують, то в дальньому люди взагалі сидять без тепла, бо бракує тиску в системі. Доходило до бійок, викликів поліції.

– Спілкуєтеся з мешканцями тільки у дворах?

– Основний спосіб спілкування – колцентр. Він працює цілодобово. Терпінню дівчат, які відповідають на дзвінки, може позаздрити будь-хто. Тому що телефонують люди, скажімо так, різного темпераменту, виховання і в різному настрої.

Між іншим, так само цілодобово працюють дві аварійні бригади, які відповідають за локалізацію поривів на мережах (перекриття, тимчасову ліквідацію). Крім того, в нас створено велику аварійно-ремонтну бригаду, яка також працює цілодобово й у вихідні. Вона оперативно виконує основні ремонтні роботи.

– Ви дипломатично сказали про «людей різного темпераменту і виховання». Який стиль ви особисто обрали для спілкування з агресивно налаштованими клієнтами?

– Стриманий. Якщо на агресію відповідатимеш агресією – питання вирішено не буде, а моя нервова система – не витримає. Бо таких відвідувачів у мене щодня – десятки. Спочатку намагаюся заспокоїти людину, прошу розповісти все по порядку, що трапилося. Вісім із десяти мешканців виходять від мене задоволеними тим, як розглянуто їхню проблему.

– Який технічний стан прибудов, які черкасці зробили до багатоповерхівок?

– Це взагалі болюче питання. Деякі прибудови виконано з проєктно-кошторисною, технічною документацією, а деякі – самовільно. Якщо прибудову зробили на вводі інженерних мереж у будинок – це велика проблема. З цією мережею може щось трапитися, і ліквідація аварійної ситуації буде неможливою без розбирання прибудови.

Особливо складна ситуація – коли люди замуровують собі в балкон газову трубу. Газовики кажуть, що такі проблеми є в кожному другому будинкові. Місце труби, де вона входить у балкон, швидко піддається корозії. Ми просимо людей отримати дозволи на перенесення газових мереж в обвід балконних прибудов.

«За що я плачу?»

– З якими питаннями черкасці звертаються до вас найчастіше?

– Найпоширеніше питання – «За що я плачу?» Співвласники вважають, що коли вони живуть у багатоквартирному будинку й оплачують воду, тепло, газ, світло, то навіщо платити ще й управлінській компанії? Люди не розуміють, що мережі, через які все це постачається, треба утримувати. Дуже важко працювати з тими, хто не бачать нашої повсякденної роботи. Ясно, що коли відбуваються великі розкопки у дворі – інша річ. А коли слюсар прийшов у робочий час і поміняв у підвалі два крани, а мешканець будинку в цей момент був на роботі й не помітив слюсаря, то й виникає закид: «Ви нічого в нашому будинкові не робите!»

Приміром, нещодавно ми провели в одному з будинків промивання системи опалення. Ініціативна група мешканців цього будинку прийшла до нас із претензією: мовляв, це брехня, труби не промивали, ніхто цього не бачив. Були такими наполегливими, що я вже й сама засумнівалася, чи не сталося якоїсь помилки. Але все-таки знайшли літню людину, яка була в той день удома й із вікна бачила, що «приїжджала велика машина», і робітники працювали в будинку.

Фото Світлани Спасибіної


– Мешканці багатоповерхівок іноді скаржаться, що ваше підприємство більше уваги звертає на встановлення лавочок і парканчиків у дворах, ніж на ремонт дахів і комунікацій. Хто вирішує, які роботи треба виконати в будинку?

– Вирішують самі мешканці. Ми працюємо відповідно до звернень, поданих заявок. Якщо літня жінка з першого поверху вирішила, що для неї важливо мати у дворі лавочку, на якій вона могла б відпочивати, ми відмовити не можемо. Якщо люди хочуть бачити на своїй території гарний парканчик – чому ні? Покрівельні роботи теж виконуються. У нас працює шість покрівельних бригад.

Разом із тим, існує таке поняття, як погодні умови. Якщо вчора ішов дощ, то сьогодні покрівлю робити не можна – роботи буде виконано неякісно. Це все одно, що покласти асфальт у мокру калюжу. Тому на даху можна працювати далеко не кожного дня.

– А може статися так, що всі кошти, які накопичилися на рахунку будинку, підуть на лавочки і парканчики, а на дах уже не вистачить?

– Якщо виникає аварійна ситуація на покрівлі, ми не дивимося, чи є на рахунку кошти. Виходимо і робимо.

– З приводу прибудинкових територій: де вони починаються і де закінчуються?

– Прибудинкова територія – це територія, яка закріплена за будинком з моменту його спорудження. Межі визначені в технічній документації, яку ми отримали від СУБів. У прибудинкову територію входять дитячі майданчики, зелені зони, тротуарні доріжки тощо.

– У яку пору року комунальникам працювати найважче?

– У будь-яку. Взимку в нас – опалення, сніг, лід, бурульки. Навесні, восени, влітку – підготовка до опалювального сезону, масові планові й поточні ремонти, лагодимо покрівлі, міняємо комунікації. Розслабитися не можна ніколи.

«Не «принцеса», а «братан»

– Ви самі – клієнтка «Нової якості»?

– Так. Наш будинок обслуговує саме «Нова якість».

– У вашому підприємстві більшість працівників – чоловіки. Чи важко керувати чоловіками?

– Не важко! Я сама по собі комунікабельна людина. Виросла в родині військового, і для мене чоловічі колективи – це норма. Знаєте такий анекдот? «Прийшла працювати в чоловічий колектив, думала, буду «принцесою», на руках носитимуть, а виявилося – «братан»!» Ми з хлопцями спілкуємося як рівні, ніхто на мій гендер не натякає.

– Вам простіше зробити якусь роботу самій чи доручити її іншим?

– Я довіряю своїм співробітника. Зазвичай легко доручаю їм важливі завдання. Але буває така робота, виконання якої я перевірю десять разів – і під час її виконання, і у процесі, і після. А буває й така, яку виконую лише сама.

– У нас заведено, що жінки, які беруть участь у проєкті «Фемінітиви», задають питання одна одній. Попередня учасниця питає у вас: «Чи ви щасливі? Бо кожній жінці треба бути щасливою».

– Абсолютно! По-перше, я знаю, що таке любов, підтримка, взаємоповага та віра. Бо все це уособлює у собі моя родина: чоловік, діти, батьки та друзі. По-друге, я самодостатня людина, яка обрала для себе таку роботу і такий колектив, у який щодень хочеться повертатися. Звісно, у житті не без труднощів, але ти щасливий, коли ти їх переборюєш разом із надійними людьми. І не важливо – це робочі чи особисті моменти.

– А що ви запитали б у наступної учасниці проєкту?

– Як ви розслабляєтеся?

Фото Світлани Спасибіної


БЛІЦ-ЗАПИТАННЯ

– Чи вважаєте ви жінок «берегинями роду»? Чи може бути чоловік «берегинею»?

– «Берегинею» може бути будь-хто – і жінка, і чоловік.

– Хто в вашій родині ухвалює важливі рішення?

– Разом. Гору бере той, хто в певному питанні компетентніший. А взагалі-то мені близьке прислів’я: чоловік – голова сім’ї, але жінка – шия (сміється).

– Що в сім’ї, на вашу думку, є чоловічою роботою, а що – жіночою?

– Хто що вміє, той те і повинен виконувати. Приміром, я умію проводити багато робіт, які зазвичай називають «чоловічими». А взагалі-то, мабуть, суто чоловіча робота – це важка фізична праця, яка жінці не під силу.

– Кухня – це чия територія, чоловіка чи жінки?

– Свекрухи! (Сміється). У нас у сім’ї так заведено. Я навіть із декретної відпустки виходила, коли дітям не було ще й півтора року. Дякую мамі чоловіка за її допомогу.

– Свекруха – ваша подруга?

– Так! Отака! (Показує кулак з піднятим великим пальцем).

– Як ви ставитеся до декретних відпусток чоловіків?

– Якщо це потрібно – чудово! У нашій сім’ї, якби не було свекрухи, в декрет, мабуть, пішов би чоловік.

– Який ваш улюблений фільм? Чи дивитеся ви серіали?

– Серіали дивитися немає часу. Я під них засинаю. А улюблений фільм – «Службовий роман» Ельдара Рязанова.

– Чи є у вас людина, на яку ви рівняєтеся? Хто для вас є авторитетом?

– Батько.

– Яку книжку ви прочитали нещодавно?

– Закон України «Про житлово-комунальні послуги». До нього постійно вносять зміни, тому це – моє настільне «чтиво». (Сміється). Також майже щодня читаю інші нормативні і правові акти.

– Як ви підтримуєте фізичну форму?

– Вона сама себе підтримує. Бігаю з підвалу – на горище, з горища – у підвали. Працюю на своєму городі.

– Де б ви хотіли побувати?

– Там, де немає телефонів та інтернет-зв’язку.

– Зараз модно орієнтуватися на здорове харчування. Чи дотримуєтеся ви якоїсь дієти?

– Ні! Я насолоджуюся їжею після роботи. Тому що в робочий час поїсти не завжди виходить.

– Яке ви маєте хобі? Чи вистачає на нього часу?

– Моє хобі – садівництво (основні культури – персики і яблуні), квіти, городництво. Щовихідних їжджу на дачу.

– Чи маєте ви домашніх тварин? Яких? Хто за ними доглядає?

– Маю два акваріуми з рибками і кішку. Дарували їх дітям, які обіцяли доглядати за улюбленцями. Але вийшло прогнозовано, тепер ними займаюся лише я.

– Чи здійснилася найзаповітніша мрія у вашому житті? Яка це мрія?

– Здійснилася. Це – міцна родина і двоє діток.

– Яке найбільше досягнення у вашому житті?

– Я постійно навчаюся, займаюся саморозвитком. Якщо стикаюся з чимось важливим, чого не знаю, відразу починаю шукати відповідь. Рік тому сіла за кермо, хоча все життя боялася машин. Але таки здала на права і їжджу. Що ж до найбільшого мого досягнення – то воно, напевне, попереду.

Максим Степанов

Авторка ідеї Ірина Хроменко

реклама


Інші матеріали по темі:

Коментарі  

 
+5 #4 Nomen est omen. 16.06.2021 18:19
Хоча неповоротка та млява, але "тугі папуші новісіньких червінців, тридцяток, соток лежали, вивалившись із чемодана" (С) "Нової якості".
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 
 
+4 #3 Анатолій.. 11.06.2021 23:36
Відкривати на повну заслінки опалення в старих будиинках замість ремонту систем та встановлення вузла регулювання температури - це безумство, а не експеремент. Захмарні рахунки, пекло в квартирах та величезний ризик пориву батарей і залиття окропом всього будинку.
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 
 
-1 #2 Вадік 11.06.2021 15:20
толкова людина
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 
 
+8 #1 щука 11.06.2021 15:00
................................. Вона не має профільної освіти, взагалі не має освіти саме технічноі, ії легко обдурить слюсар-сантехнік, бо вона не знає основ гідравліки або теплотехніки. Мабудь тому постійно протікають покрівля будинків, що ремонтами керує економіст, який технологію знає зі слів кого завгодно, але не зі студентьских аудиторій?
Так і живемо. Віддані на відкуп бортникам та карасям...
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 

Додати коментар

Звертаємо Вашу увагу, що "Прочерк" - це майданчик коректних дискусій!

реклама Делікат
реклама