Отже, перший маршрут, який ми пропонуємо – мандрівка Золотоніщиною від Сергія Криниці.
Як пояснює пан Сергій, цей маршрут можна рекомендувати для подорожі вихідного дня, причому як автомобільної, так і велосипедної (з Черкас до ст.Драбово-Борятинське з велосипедами можна дістатися ранішнім дизелем на Гребінку о 7:28, і далі вже власним ходом на Мойсівку). Тоді можна притримуватися рекомендованого маршруту (окрім Гельмязова), на зворотньому шляху заїхати ще й до с.Деньги (озеро, де гніздяться дикі лебеді).
Щодо варіанту пересування громадським транспортом, то у цьому випадку доведеться за раз обмежитися Драбівцями та Мойсівкою, або Гельмязовим та Золотоношею (додавши, можливо, Деньги).
Ось як пан Сергій описує свій маршрут Золотоніщиною:
«Плануючи автомобільну подорож Золотонощиною з Києва, можна паралельно захопити об’єкти, які траплятимуться вам по дорозі вздовж харківської траси. Поворот праворуч якраз на межі Київської та Полтавської областей на Драбів, не зорієнтуватися важко. Декілька кілометрів вбитої дороги і ви на станції Кононівка (саме до неї варто їхати електричкою тому, хто надумав вирушати у подорож велосипедом. Далі прямуємо до селища Шрамківка. Минаємо Драбів і прямуємо за вказівниками на Золотоношу. Після села Великий Хутір по трасі слід не пропустити поворот ліворуч – на с.Скориківка. Тут (на протилежному боці села) є дерев’яна церква – Миколаївська – збудована на початку 20 ст.
Скориківка
Село знатне, бо ж якщо вірити реєстру архітектурних пам’яток, тут мало би бути аж дві дерев’яні церкви кінця 18 ст. Одна знаходиться неподалік в’їзду в село з боку Маркизівки. Дивіться праворуч, її вкриту гонтом баню має бути добре помітно з дороги. Для Черкащини Троїцька церква с Драбівці (1764-65 рр.) є унікальною хоча би з огляду на ту обставину, що скорше подібна на храми Львівщини.
Драбівці
Красногірський монастир
Сам монастир було засновано ще наприкінці 16 ст. ченцем з Константинополя. Поселився він тут як і селилися перші анахорети – в печері. Невдовзі монастирська братія зросла і збудувала перший храм – Георгіївський. Джерела стверджують, що то був храм з верболозу. Скоро його замінили Покровським дерев’яним храмом (теплим). Новий Покровський теплий храм збудовано вже 1859 р.
Та полишимо вже нарешті той монастир і рухаємося в бік районного центру – міста Золотоноші.
Золотоноша
Далі виїздимо у бік Києва. В селі Софіївка варто не пропустити правий поворот на Гельмязів. Нині це велике село, а за часів Київської Русі було містом Чемосовим. Про нього згадують і Іпатіївський, і Лаврентіївський літописи. Навіть в радянський період це був районний центр. Але і Гельмязівський район згодом приєднали частиною до Драбівського, Канівського та Золотоніського, і, як водиться, життя в містечку почало завмирати, поки воно зрештою не перетворилося на село.
Гельмязів - Мурована Троїцька церква, збудована у стилі пізнього класицизму у 1841 р.
На цьому наша подорож Золотонощиною завершується. Можна повертатися на Переяслав, якщо лишається ще час можете проїхати через Софіївку за вказівниками на Канів (через греблю Канівської ГЕС), але то вже тема інших розповідей».
реклама
Коментарі
"Нєсомнєнно", це вже пізно робить - голосувалки прикрили ще вчора. Криницю банально використали на розкрутку
Меня зовут Наташа. Отдельное спасибо хочу сказать Прочерку за туристические маршруты "Подорож Черкащиною". Я открыла для себя новые, неизведанные мной маршруты в Черкасской области, теперь максимум позитивных эмоций и впечатлений мне гарантированно. Также я для себя открыла, что у Сергея есть сайт, теперь вдохновляюсь его творчеством, его путешествиями, так как сама это люблю и задумываюсь в ближайшем будущем завести свой блог о пережитых путешествиях по миру.
Я давно мечтала о том, чтобы посетить женский Красногорский монастырь, но все не находила времени, а после того как увидела фотоотчет Сергея, такой живой, на следующий же день решила поехать и пережить эти незабываемый день! Большая Вам благодарность! Преклоняюсь перед Вашим жизненным опытом!
Вы - лучший!
Несомненно, отдаю свой голос за Вас!
Удачи Вам! Интересных путешествий и достижения целей!
Відверто, аби я знав, що то черговий конкурс з такими от голосувалками, то не подавав би матеріал взагалі. Тут він був першим. Подав я по проханню журналістки "Прочерку", і вважав, що тут просто започатковуєтьс я збірка турмаршрутів по Черкащині. Про конкурс дізнався щойно сьогодні :)
Чому я терпіти не можу таких от конкурсів? Просто практика показує. Кожного разу, де хтось за щось за допомогою Інету голосує, завжди починається скандал і взаємні звинувачення у накручуванні голосів через спамботів чи ще якимось чином. Тому мені якось комфортніше в кінці списку :) Кому сподобається, той оцінить. І можна без тиснення кнопочки "голосувати" :)))
Стрічка RSS коментарів цього запису