«Прив, шо задали?», «Я незнаю», «Скинь дз, пж» — приблизно так виглядає звичайне листування школярів після уроків. Короткі повідомлення, скорочення замість повних слів, мінімум розділових знаків. У чаті всі одне одного розуміють, тож навіщо витрачати час на правопис? Проблема виникає пізніше, коли звичний стиль спілкування непомітно переходить у шкільні твори, перекази та письмові відповіді.
Але чи справді месенджери псують грамотність? Не обов'язково. Значно важливіше, чи вміє дитина розрізняти неформальне спілкування та літературну мову, якої вимагає навчання.
Чому в повідомленнях ми пишемо інакше
Листування в месенджері має свої неписані правила. Тут цінують швидкість, короткі фрази та емоційність. Замість довгого пояснення можна надіслати смайлик, а речення з кількох слів часто замінює одне «ок».
Підлітки добре пристосовуються до такого формату. Вони швидко реагують на повідомлення, розуміють жарти та скорочення, які дорослим іноді доводиться розшифровувати.
І в цьому немає нічого поганого. Мова змінюється залежно від обставин. Ми й самі не спілкуємося з друзями так, як пишемо офіційну заяву.
Складнощі починаються, коли школяр перестає помічати різницю між цими ситуаціями. Наприклад, у дружньому чаті фраза «я незнаю» навряд чи викличе запитання. А ось у письмовій роботі це вже орфографічна помилка: частку «не» з дієсловом «знаю» потрібно писати окремо.
Які помилки найчастіше переходять із чатів у зошити
Одна з поширених звичок — писати слова так, як вони звучать у повсякденному мовленні. Звідси з'являються «шо» замість «що», «сьодні» замість «сьогодні» та інші розмовні форми, які недоречні в навчальних текстах.
Інша проблема — відсутність пунктуації. У короткому повідомленні це рідко заважає зрозуміти співрозмовника. Проте в розгорнутому тексті коми, тире та інші розділові знаки допомагають передати думку.
Порівняймо два варіанти:
«Я думаю це було неправильно тому що він не сказав правду».
«Я думаю, це було неправильно, тому що він не сказав правду».
Зміст однаковий, але друге речення легше читати. До того ж його оформлення відповідає правилам пунктуації.
Ще одна характерна помилка — використання випадкових скорочень там, де вони не потрібні. У листуванні з другом «дз», «пж» чи «норм» виглядають звично. У творі, переказі або відповіді на запитання краще використовувати повні слова.
Водночас не варто сварити дитину за кожне неформальне повідомлення. Набагато корисніше пояснити, чому один варіант доречний у приватному спілкуванні, а інший — у навчанні.
Як навчитися перемикатися між різними стилями
Спробуйте просту вправу: запропонуйте школяреві передати одну думку двома способами.
Повідомлення другові:
«Прив, я сьогодні не прийду, скинь потім шо робили».
Повідомлення вчителю:
«Добрий день! Сьогодні я не зможу бути на занятті. Підкажіть, будь ласка, які завдання потрібно виконати самостійно».
Обидва тексти виконують своє завдання. Але в другому випадку з'являються повні речення, ввічливе звертання та інший добір слів.
Такі вправи можна виконувати без підручника. Достатньо взяти кілька повідомлень зі звичайного листування та спробувати перетворити їх на невеликий зв'язний текст.
Корисно також запитувати дитину, чому вона обрала саме такі слова. Пояснюючи власні рішення, школяр поступово вчиться уважніше ставитися до письма.
Чому перевіряти себе не менш важливо, ніж знати правила
Навіть якщо учень добре пам'ятає теорію, він не завжди помічає власні помилки. Це добре знайоме й дорослим: можна кілька разів перечитати повідомлення та все одно пропустити очевидну описку.
Тому під час вивчення української мови важливо тренувати не лише пам'ять, а й навичку самоперевірки.
Особливо це актуально в сьомому класі, коли школярі продовжують поглиблювати знання з морфології та орфографії, вчаться аналізувати мовні конструкції й пояснювати написання слів.
Один зі способів перевірити себе — порівняти самостійно виконану вправу з готовим розв'язанням. Наприклад, добірка гдз укр мова 7 клас за підручником Авраменка дає можливість знайти відповіді до відповідних завдань. Найкорисніше звертатися до неї вже після власної спроби: так легше помітити помилку, повернутися до правила та зрозуміти, чому правильним є інший варіант.
Просте переписування відповідей такого результату не дає. Якщо учень не може пояснити, чому слово написане саме так, варто ще раз розібрати відповідне правило.
Чи допоможе автозаміна стати грамотнішим
Сучасні смартфони часто самостійно виправляють описки й пропонують потрібні слова. Це зручно, але покладатися лише на автоматичну перевірку не варто.
Наприклад, телефон може не помітити, що граматично правильне слово не підходить за змістом. Або запропонувати варіант, який змінить думку автора.
Крім того, виправлення на екрані не пояснює, чому потрібно писати саме так. Дитина бачить результат, але не завжди розуміє правило.
Тому корисна звичка — хоча б іноді писати невеликі тексти без автоматичних підказок, а вже потім перевіряти їх. Це може бути відгук на прочитану книжку, опис події або кілька речень про свій день.
Головне — не перетворювати таку практику на ще одне обов'язкове домашнє завдання.
Три хвилини, які можуть покращити будь-який текст
Щоб навчитися помічати помилки, не обов'язково щовечора переписувати сторінки правил. Значно практичніше виробити звичку перечитувати написане перед тим, як віддати роботу вчителю.
Спочатку варто перевірити зміст: чи зрозуміла головна думка, чи немає незавершених речень або випадково пропущених слів.
Потім звернути увагу на правопис. Особливо на ті слова та конструкції, у яких дитина вже помилялася раніше.
І нарешті — прочитати текст уголос. Цей прийом допомагає помітити незграбні речення, повтори та місця, де думка обривається.
Звісно, три хвилини не зроблять із семикласника професійного редактора. Але регулярна перевірка поступово стає звичкою, яка знадобиться далеко за межами уроків української мови.
Грамотність — це не відмова від сленгу
Вимагати від підлітків ідеального правопису в кожному повідомленні навряд чи доцільно. Шкільний чат залишається простором неформального спілкування, де природно виникають скорочення, жарти й власні мовні звички.
Натомість варто навчити дитину розуміти, коли такий стиль доречний, а коли краще добирати слова уважніше.
Адже грамотна людина — не та, яка ніколи не використовує сленг. Це людина, яка вміє чітко висловити свою думку, врахувати співрозмовника та за потреби виправити власну помилку. І саме цю навичку варто розвивати ще зі школи.
*Реклама
реклама
