Сьогодні 10 священиків Сміли й Смілянського району на чолі з найстарішим священиком Черкаської єпархії протоієреєм Петром Дмитруком — всі вони підпорядковані УПЦ Московського патріархату — підписали відкрите Звернення до своїх вищих керівників: митрополита Київського і всієї України Онуфрія та митрополита Черкаського і Канівського Феодосія. В цьому документі настоятелі висловили своє ставлення до кривавої агресії Росії в Україні.
Зокрема у цьому Зверненні зазначено: «Сьогодні серед кліриків УПЦ, які дивляться на трагічні події в Україні відритими очима, піднімається хвиля справедливого протесту, засудження цієї політики, священики відкрито заявляють про свою рішучу відмову поминати російського Патріарха Кирила за богослужіннями. Ми приєднуємо свій голос до цих мужніх пастирів.
Однак для нас це непоминання не є досягненням, тому що ми не поминаємо російського Патріарха ще з тих часів, коли Росія здійснила підступну окупацію Криму, а потім вдерлася на Схід України. Як тепер, так і тоді ми не чули жодного засудження цих агресивних дій з боку Патріарха. Єдиний архієрей УПЦ, який не злякався відкрито підняти свій голос проти цього злочину Росії, був спочилий нині митрополит Черкаський і Канівський Софроній, він благословив усіх, кому дорога Україна, не поминати російського Патріарха.
В теперішніх умовах, коли російська агресія засуджена всім цивілізованим світом, коли він побачив, що насправді несе з собою так званий «руський мир», а російський Патріарх продовжує уникати називати ці злочинства своїми іменами разом з іменами тих, хто розв’язав криваву бійню на українській землі, ми вважаємо, що одного непоминання Патріарха РПЦ — це замало».
Священики наполягають на розірванні всіх відносин з РПЦ, відновленні церковного спілкування зі Вселенським Патріархом та іншими Помісними Православними Церквами, на відкритому діалозі з Православною Церквою України, пошуках виходу з глибокої кризи, в яку загнав російський Патріарх усе світове Православ’я.
«Сьогодні треба мати мужність називати речі своїми іменами, — написали священики. — Ми молимося за перемогу України у цій війні, за мужніх українських воїнів, за всіх, хто став разом з ними на захист своєї Батьківщини проти російської окупації. Ми молимося за тих, хто поклав своє життя за Україну в боях, за жертв серед мирного населення, за тих, хто вимушений залишити свої домівки, стали біженцями, хто залишився без даху над головою, хто сьогодні під звуки сирен ховається з маленькими дітьми в укриттях, хто молиться за те, щоби побачити світло нового дня».
«Ми не маємо права мовчати, це мовчання нікого з нас не виправдає перед Богом. Ми повинні виконати слова Писання: «Рятуй узятих на смерть, і невже відмовишся від приречених на убиття? Чи скажеш: «Ось, ми не знали цього»? А Той, Хто випробовує серця, хіба не знає? Той, Хто спостерігає за душею твоєю, знає це, і воздасть людині за ділами її» (Притчі, 24:11-12), — цитують вони святе Писання.
«Віримо в перемогу України! — завершують своє Звернення священики. — Сподіваємося на Вашу мудрість, що разом з Божою поміччю ми гідно пройдемо це випробування і нашої віри, і нашої любові до своєї Батьківщини, знайдемо сили пробачити один одному всі образи, згуртуватись не навколо слабкодухих людей, а навколо Христа, Який є нашим Істинним Пастирем, Батьком і Захисником, Йому же честь і слава на віки віків. Амінь».
Звернення відкрите для підписів іншими настоятелями смілянських храмів, котрі з різних обставин сьогоднішнього стану не були присутніми.
Перед початком у Покровському храму Сміли відбувся спільний молебень з молитвами за Україну, за її воїнів і за всіх, хто сьогодні б’ється з агресором на фронтах і в тилу.
Підписання звернення відбувалося під звуки оголошеної повітряної тривоги.
Олександр Слєпцовський
