Уже два тижні триває героїчний опір українців російським загарбникам. Московська орда не чекала такого спротиву, тож за ці дні втратила понад 12 тисяч своїх вояків. Але, на війні як на війні, на жаль, ідуть у засвіти і наші герої...
В останню путь Валерія Гілявського проводжали як Героя
9 березня, саме на День народження нашого національного Пророка Тараса Шевченка, Сміла попрощалася зі своїм сином, старшим солдатом Валерієм Гілявським, який чотири роки захищав рубежі Вітчизни. Він загинув від кульових поранень, отриманих у бою. Пішов у кращий світ як і личить воїну, захиснику, козаку. Ми всі розуміємо, що його смерть не була марною, і все ж на душі сумно і гірко.
„Валерій Гілявський – державна бойова втрата України”, – наголосила Валерія Бандурко
Валерію було 58, у нього зосталося двоє синів. Один з них, Олександр, теж воює за Україну, другий, Антон, допомагає армії в тилу. Отже, свій слід на цій землі Валерій залишив. Але скільки б він іще зробив корисного! Його руки могли голубити землю навесні, саджати дерева, квіти, він міг колихати онуків і правнуків, передавати їм свій досвід, свою любов до Батьківщини. Натомість він узяв до рук зброю і звершив найбільший подвиг чоловіка, лицаря – віддав життя за рідну землю, за те, щоб його нащадки не були у ярмі московських приблуд.
Відспівував полеглого отець Михайло Шевчук, поруч нього син Героя з дружиною
Незважаючи на негоду і воєнний стан, попрощатися з полеглим на площу Слави прийшли сотні звичайних смілян, захисники тероборони, представники влади. Жінок душили сльози, чоловіки стояли мовчазні і суворі. Труна полеглого була вкрита нашим національним прапором, і мені мимоволі пригадалися слова Василя Симоненка:
Україно, ти моя молитва,
Ти моя розлука вікова…
Громотить над світом люта битва
За твоє життя, твої права.
Хай палають хмари бурякові,
Хай сичать образи – все одно
Я проллюся крапелькою крові
На твоє священне знамено!
Квіти земляку від міського голови Сміли Сергія Ананка і священиків УПЦ
Своє прощальне слово земляку сказали перші люди міста і району. Зважаючи на час і обставини вони не були багатослівними, але їхні слова йшли з самого серця і лягали на серця присутніх. Так голова Черкаської районної військово-цивільної адміністрації Валерія Бандурко підкреслила:
– Валерій Гілявський – державна бойова втрата України. Шановні земляки, нещодавно ми збиралися разом з вами тут і згадували Героїв Небесної Сотні. На жаль, тепер до них приєднається ще один смілянин. Хочу подякувати батькам за сина, який віддав життя за нашу з вами свободу! Висловлюю слова скорботи від імені району, області, всієї України його сім’ї Я впевнена: він дивиться на нас із неба і знає, що недарма віддав своє життя. Героям Слава! Герої не вмирають!
– Важко говорити. Скажу, що в гарного батька гарні діти, – наголосив міський голова Сміли Сергій Ананко. – Я знаю синів Валерія Гілявського. Це прекрасні хлопці. Мені шкода, що ми зібралися з такого приводу. Але війни без втрат не буває… Ми стоїмо тут у спокійній області, спокійній Смілі завдяки людям, котрі це нам забезпечують ціною свого життя. Та усе буде Україна! Ми об’єдналися, тому обов’язково виженемо окупанта з нашої рідної землі.
Ці люди обов’язково переможуть
Дуже проникливою і натхненною була промова настоятеля храму Святого Івана Хрестителя ПЦУ, військового капелана протоієрея Михайла Шевчука, який провів панахиду та помолився за душу воїна.
– Герої не вмирають, герої залишаються в нашій пам’яті, – говорив він. – Як священик, скажу: в утробі матері пораховано всі наші дні. І ніхто не знає, кому скільки призначено, де місце завершення цього земного життя. Сьогодні ми молимося за воїна! Його земне життя закінчилося на полі бою. Він загинув, як воїн. Це честь! Це честь кожного чоловіка! Він виконав найважливішу заповідь Господню: немає більшої любові як душу свою покласти за ближніх своїх. Він виконав її до кінця, поклавши життя своє за кожного з нас, з любові до своєї Батьківщини, з любові до свого українського народу, з любові до цих традицій, які зближують і які треба передати нашим дітям.
– Іде 25 війна з Росією, – продовжив отець Михайло. – І я впевнений, що це остання війна. Мордор буде знищений! „І на оновленій землі врага не буде, супостата, а буде син, і буде мати, і будуть люде на землі!”. Сьогодні ми також вшановуємо нашого Пророка Тараса Григоровича Шевченка, який казав: „Борітеся – поборете! Вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава, і воля святая!”. За що якраз такі хлопці стають у стрій. Сьогодні мордор думає, що знищивши одного, він посіє серед нас паніку і страх. На його місце стануть чотири, п’ять, десять… Стрій буде! Ми вистоїмо і здолаємо раз і назавжди цю навалу. Тому честь і хвала нашим воїнам – гідним синам своєї Батьківщини, які віддали життя за кожного з нас, за майбуття наших внуків, за майбуття нашої держави! Вічная пам’ять! Честь і слава!
Разом з усіма молився й євангельський капелан церкви „Блага вість” Дмитро Мартіян
Навала ворогів об’єднала не лише український народ, об’єднуються і духовні особи. В останню путь полеглого земляка проводжали не лише звичайні сміляни і священик ПЦУ. Під час жалоби за нашого воїна молилися також смілянські священики УПЦ, які днями звернулися до свого вищого керівництва без зволікань розірвати стосунки з Московським патріархатом. Разом з усіма молився й євангельський капелан церкви „Блага вість” Дмитро Мартіян
А біля вінків бігала маленька дівчинка. Через вік вона ще не могла збагнути трагізму того, що відбувалося, та, схоже, її тішило, що стільки людей зібралися разом, і вони не воюють, а навпаки об’єднані чимось спільним, щемливим і очищаючим. Як не дивно, ще донедавна були такі, котрі не розуміли, за що вже 8 років в Україні йде війна. Може хоч ця її найгостріша фаза протверезить цих нерозумних. Найкращі з нас воюють і вмирають за життя, за свободу, за краще майбутнє, щоб отакі дітки не бігали біля вінків принесених полеглим, не гинули від ракет і бомб російського мордору. А щоб вони бавилися на галявинах всіяних квітами під нашим мирним українським небом…
Слава Україні!
Героям Слава!
Олександр Вівчарик
Фото Олександра Слєпцовського
Черкаси прощалися зі своїм захисником
Двоє бійців з Черкащини загинули у боротьбі з російськими окупантами
Коментарі
Стрічка RSS коментарів цього запису