Гарячі номера телефонів

Лісівники Чигиринського лісгоспу, що на Черкащині, допомагають медикам і тероборонцям. Серед найбільш успішних та вагомих гуманітарних акцій лісівників – допомога медикам, колегам з охоплених війною областей України, нашим воїнам-захисникам, зокрема територіальній обороні.

2022-07-25_114530

– Вже 1 березня цього року до Черкаського обласного управління лісового та мисливського господарства надійшов терміновий запит із проханням допомоги від дніпровських медиків. Комунальне підприємство «Криворізький протитуберкульозний диспансер дніпропетровської обласної ради» терміново потребувало великої кількості специфічного матеріалу – бинтів, марлевих пов’язок, бандажів, канюль, а ще специфічного хірургічного інструментарію – ножиць, скальпелів тощо. Багато поранених військових і цивільних пацієнтів терміново потребували порятунку. Цей запит й направили нам, – розповідає голова профспілки Чигиринського держлісгоспу Світлана Пилипенко. – Де ж знайти такі специфічні медичні речі? Тим більше, перші дні війни, коли й підприємства, й організації не знають, що їм робити далі та як працювати…

Але вихід завжди є. Ми тісно співпрацюємо із місцевим Комунальним некомерційним підприємством «Кам’янська багатопрофільна лікарня Кам’янської міської ради». Не раз постачали медикам дрова. Тож із нашим директором Романом Фендюром ми терміново зв’язались із головним економістом медичного закладу. Та вже, в свою чергу, надала нам контакти п’яти підприємців-постачальників цього специфічного медичного товару. І ось я обдзвонюю почергово підприємців. І справжнє диво – фактично за добу ми знайшли й замовили все, що треба! Незабаром сформували наш перший гуманітарний вантаж.

Благодійну допомогу в м. Дніпро повезли головний інженер Петро Пилипенко та водій Андрій Цибулько. Хоча дорога була досить важкою, адже це перші дні війни – скрізь блокпости, суцільні каравани автівок переселенців, дістались до Дніпра щасливо. Вже у Дніпрі нас зустріли колеги – місцеві лісівники, які й забрали вантаж та передали його медикам. Згодом ми отримали лист вдячності від лікарів за допомогу. Такий от був наш перший волонтерський дебют.

– Вже у кінці березня ми збирали черговий великий гуманітарний вантаж й на Чернігівщину, – продовжує Світлана Пилипенко. – Цього разу допомогу запросили медики тамтешньої Новгород-Сіверської лікарні, а ще місцеві мешканці. Потребували не лише ліків чи медичних засобів, а й продуктів харчування – печива, консервів, закруток, тушонки, питної води. Подібні вантажі возили на Сумщину та до Запорізької області.

Лісівники Чигиринського краю добре пам’ятають, як допомагали фінансово й колегам із лісгоспів щойно звільненої від окупантів Київщини, коли у тих не лишилось нічого у знищених та розграбованих підприємствах.

Пам’ятають й як у перші дні вторгнення зустрічали знедолених співвітчизників з Харківщини, Донеччини та Луганщини, які тікали від жахіть війни, полишивши напризволяще рідні домівки. Це були, здебільшого, дружини, батьки, діти лісівників Сходу. Тож черкащани гостинно зустрічали вимушених переселенців і тимчасово надавали їм прихисток, їжу й дах над головою. Когось люб’язно запрошували й до себе додому. Так тимчасово прихистили більше десятка родин, особливо з Луганщини.

– А ще дуже важливим аспектом нашої волонтерської діяльності є допомога українським захисникам. Особливо – територіальній обороні нашого краю. Бо ми ж географічно розташовані неподалік від прифронтових областей. І коли ворог рвався на Київщину, наш колектив взяв активну участь у будівництві захисних споруд та блокпостів на автошляхах району, – згадує Світлана Пилипенко. – Тоді ж наші водії вдень та вночі возили на блокпости бетонні блоки нашими лісгоспівськими потужними вантажівками.

До речі, одними з перших на цих блокпостах тоді чергували й наші співробітники, особливо працівники державної лісової охорони, які мають право носіння службової й особистої зброї. Тоді багато наших хлопців стали до лав територіальної оборони.

Патрулювання території краю тривали більше двох місяців. Згодом три чоловіки вступили до тероборони, а  дев’ятеро наших працівників призвали до лав ЗСУ і нині вже служать, захищаючи Україну. Тож, ми ще й самотужки підготували їм усі необхідні засоби захисту. В місцевій фабриці пошиття одягу відшили нашим хлопцям «плитоноски» й захисні жилети. А наші майстри-технарі підігнали найміцніший метал. Згодом із військовими було проведене ретельне випробування якості сталі. Ці бронежилети не пробивають кулі з автомата. А, загалом, захищають Україну 12 працівників нашого лісгоспу. Як я вже казала, шість хлопців – у теробороні. Стільки ж – у лавах Збройних Сил України та інших військових формувань.

Газета “Природа і суспільство”, липень

Черкаське обласне управління лісового та мисливського господарства

реклама

Інші матеріали по темі:


Додати коментар

Звертаємо Вашу увагу, що "Прочерк" - це майданчик коректних дискусій!

Цікаві новини звідусіль

реклама Делікат
bigmir)net TOP 100