Майже півсотні черкасців, які мешкають у мікрорайоні Дніпровський, щодня приходять до штабу своєї громадської організації на вулиці Гетьмана Сагайдачного. Вони допомагають і воїнам на передовій, і літнім містянам району. Плетуть маскувальні сітки, шиють прапори, білизну, готують їжу, – роблять усе, аби наблизити Перемогу.
Ветерансько-волонтерська організація Дніпровського району діє з 2020 року. Ініціативні мешканці з допомогою голови міської організації ветеранів Черкас Віктора Марченка та депутата міської ради, директора КП «Черкасиводоканал» Івана Сухарькова домоглися виділення приміщення. З підтримкою спонсорів зробили в ньому косметичний ремонт. І незабаром на місці складів колишньої аптеки облаштували капличку та кімнату для зустрічей і спілкування. Адже серед їхніх волонтерів є люди, які пережили Другу світову війну, брали участь у нинішній російсько-українській війні, активісти мікрорайону і навіть діти.
Ядро колективу, а це майже 2 десятки осіб, регулярно організовували тут різні доброчинні заходи. А з кінця лютого нинішнього року, щойно почалася повномасштабна агресія росії проти України, ветерани-волонтери взялися працювати для Перемоги.
«Ми допомагаємо і нужденним людям, і захисникам на передовій та на блокпостах, – розказує голова ветерансько-волонтерської організації Дніпровського району Клавдія Бєлоблоцька. – З допомогою орендаторів полів та підприємців за 5 місяців війни роздали людям 1000 хлібин, 5 тонн м’ясної продукції, 6 тонн картоплі, по півтонни моркви, капусти, буряків. Приготували й відправили захисникам майже 2000 банок тушкованки».
У кімнаті, де була їхня каплиця, під святими іконами тепер плетуть сітки для воїнів: на передову, для тероборони, на блок-пости.
«Тканину приносимо, хто звідки може – з дому, з ательє, збираємо у знайомих, – розповідають волонтери. – Наші сітки потрібні захисникам, які систематично їх замовляють. Також відправляємо воїнам каремати, бинти, джгути, подушки, чоловічий теплий одяг».
«Ми працюємо не за винагороди чи медалі, а вкладаємо душу в справу нашої Перемоги, – розказує 77-річна Галина Петренко. – Гинуть наші діти й чоловіки, і ми постійно молимося за воїнів-захисників. Я вже втрачаю зір, однак іду сюди, продовжую плести сітки, бо знаю: вони врятують чиєсь життя».
Містяни благодійно віддали волонтерам 4 швейних машинки, тож в одній з кімнат облаштували швейну майстерню.
«Зразу ми пошили майже 500 прапорів на передову, – розповідає швачка Наталя Цимбал. – Тепер постійно шиємо подушки, чоловічу нижню білизну, балаклави. Працюємо зранку до пізнього вечора. Кожен вузлик в’яжеш – і думаєш: швидше би хлопці додому вернулися живими».
Тетяна Соловей з помічниками робить «кікімори» снайперам. «Щодня плетемо по 4-5 виробів. На основі сітки зі звичайної тюлі виготовляємо суцільне полотно, а потім з нього шиємо «кікімору» певного розміру – розповідає жінка. – Ми вдячні Клавдії Іванівні, яка зібрала навколо себе багато людей з нашого району, працює зранку до ночі нарівні з молодими. Вона всім як мама: піклується, старається підійти до кожного з добром, організовує обіди для наших волонтерів».
«Коли приходиш сюди, відчуваєш себе спокійно і затишно, – говорить учасниця організації Любов Кашаєва. – Від спілкування одне з одним у нас з’являється впевненість у перемогу. Цю енергію ми вкладаємо у свої сітки, разом із нашою вірою та впевненістю, позитивним настроєм відправляємо на фронт».
Завдяки допомозі депутата міської ради Івана Сухарькова роздають продуктові набори й самотнім малозабезпеченим пенсіонерам мікрорайону, людям з інвалідністю, дітям і літнім людям організовують подарунки до свят. Іван Васильович оплачує й оренду приміщення їхньої організації.
Отець Ігор і отець Дмитро Ярославські з Православної церкви України духовно опікують ветеранів як військові капелани, привозять замовлення з передової, а потім передають допомогу воїнам від черкаських волонтерів.
«Неподалік приміщення нашої громадської організації ми провели акцію благоустрою, посадили дерева, кущі калини, квіти, ветеранський сад, вивісили прапори, тепер плануємо поставити лавки для зручності мешканців», – розповідає її очільниця Клавдія Бєлоблоцька.
Знайомі та друзі дивуються, як 68-річна Клавдія Іванівна все встигає: організаційні питання вирішити, уважно вислухати кожного, підтримати добрим словом чи порадою. «О сьомій ранку Клавдія Іванівна вже тут, а о 20-тій вечора вона ще тут. І за все відповідає», – говорять вони.
«Я завжди мала непосидючу вдачу, – розповідає про себе Клавдія Іванівна, – працювала кухаркою, завідувачкою магазином, була на багатьох великих будівельних об’єктах».
Її чоловік трагічно загинув, власних дітей немає. Натомість своїми дітьми і родиною Клавдія Іванівна вважає всіх мешкінаців мікрорайону і невтомно для них працює.
Пані Клавдію знають як активну й небайдужу сусідку, яка допомагала організовувати збір підписів містян для облаштування дитячих майданчиків у мікрорайоні, вирішувати багато господарських питань, добиватися справедливості.
«У мене прадід був священиком, і від нього нам із двоюрідною сестрою передалося розуміння, що ми повинні працювати для блага інших людей і віддавати себе їм», – говорить пані Клавдія.
«Віруючу людину завжди вирізняє вираз обличчя й очей – там світиться любов і добро, – розповідає учасник АТО, волонтер і військовий капелан Юрій Таранов. – На могилі Івана Огієнка, історика, педагога, міністра освіти та ісповідань у кількох урядах УНР, автора першого перекладу Біблії українською мовою, написано: «Служіння людям – це і є служіння Богу». За таким принципом і живе Клавдія Іванівна. Це людина-душа. Вона працює 24/7. Тому їй довіряють люди і допомагає Бог».
Довідково:
Ветерансько-волонтерська організація Дніпровського району запрошує усіх охочих до співпраці.
Більше про їхню діяльність можна довідатися на Фейсбук-сторінці.
Про це повідомляє пресслужба ЧМР.
реклама
