8 січня минає 88 років з дня народження Василя Симоненка – українського поета, журналіста, шістдесятника, борця українського руху опору, якого класик української літератури Олесь Гончар називав «витязем молодої української поезії».
«Живе лиш той, хто не живе для себе,
Хто для других виборює життя»…
«Народ мій є! Народ мій завжди буде!
Ніхто не перекреслить мій народ!»…
«Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину»…
Ці рядки з поезій, що стали нині крилатими висловами, належать Василю Симоненку, який, хоч і не народився в Черкасах, але його життя тісно пов’язано з нашим містом.
Василь Андрійович родом із села Біївці на Полтавщині. Його дитинство і юність припали на нелегкі воєнні та повоєнні роки. Однак здібний випускник звичайної сільської школи вступив на престижний тоді факультет журналістики Київського університету ім. Тараса Шевченка.
З 1957 року Василь Симоненко приїхав за розподілом до Черкас: працював у обласній газеті «Черкаська Правда», «Молодь Черкащини», пізніше – кореспондентом «Робітничої Газети» в Черкаській області. В нашому місті він одружився, у них з дружиною Людмилою народився син Олесь.
Писати вірші Василь Симоненко почав ще студентом. Однак через радянську цензуру за життя вийшли тільки його збірка поезій «Тиша і грім» (1962) та казка «Цар Плаксій і Лоскотон» (1963).
Водночас стали популярними самовидавні поезії Симоненка. Вони фактично поклали початок українському рухові опору 1960-70-их pоків. Це були сатиричні вірші про радянський лад, складне життя селянства в колишньому СРСР, викриття радянської деспотії, таврування російського великодержавного шовінізму тощо.
Досить сміливими для тодішньої радянської дійсності стали поезії, де він зворушливо, щиро та віддано висловлює свою любов до рідної України:
«За нашу землю, дорогу й кохану,
Я рад прийнять на себе всі вогні»...
«Кожну хвилю у кожну днину
Гріє душу твоє ім'я,
Ненаглядна, горда, єдина,
Україно моя».
Критики писали, що самвидавною творчістю Симоненко став на шлях, указаний Т.Шевченком і ввійшов в історію української літератури як визначальна постать боротьби за державний і культурний суверенітет України 2-ї половини 20 ст.
Василь Симоненко брав участь у роботі Клубу творчої молоді, працював у комісії, що займалася розслідуванням масових розстрілів у катівнях НКВС. 1962 року разом з Аллою Горською та Лесем Танюком вони виявили місця поховання розстріляних НКВСівцями на Лук’янівському та Васильківському цвинтарях і в Биківні. Зробили заяву про це до міської ради, але замість підтримки за ними стало стежити КДБ.
Влітку 1963 року Симоненко був жорстоко побитий міліціонерами на залізничній станції Шевченка у місті Смілі. Після цього у поета почала стрімко прогресувати важка хвороба нирок, і 13 грудня 1963 року він помер у лікарні. Похований 28-річний поет-патріот у Черкасах.
Вже після смерті вийшли друком збірки його творів: 1964 р. – «Земне тяжіння», казка «Подорож у країну Навпаки», 1965 р. – «Вино з троянд» і «Берег чекань», 1966 р. – «Поезії», 1971 – друге видання збірки «Берег чекань» за кордоном, 1981 р. – «Лебеді материнства». У деяких збірках була частково опублікована і самвидавна поезія поета-шістдесятника. Писав Василь Симоненко також під псевдонімами Василь Щербань, Степан Василенко, Симон.
Нині пам'ять поета пошанована в Україні й, зокрема, в Черкасах. Його ім'ям названа вулиця в нашому обласному центрі та Черкаська спеціалізована школа № 33, у приміщенні редакції газети «Черкаський край» діє Літературно-меморіальний музей Василя Симоненка, біля Палацу одружень на вулиці Верхній Горовій встановлено пам’ятник поету.
2008 року Національний банк України випустив в обіг пам'ятну монету номіналом 2 гривні, присвячену Василю Симоненку, а поштова служба України випустила ювілейну поштову марку на честь 80-річчя від дня його народження.
Ім’ям поета названо кілька літературних премій: «Берег надії» імені Василя Симоненка (1986—2013), премія імені Василя Симоненка НСПУ (1987—2010),
Всеукраїнська літературна премія імені Василя Симоненка (2012), Журналістська премія імені Василя Симоненка (2012).
Про це повідомляє Черкаська міська рада.
реклама
