Екс-депутат Черкаської міськради Олександр Давиденко поставив собі промовистий статус в соціальній мережі “Однокласники” - “шукаю роботу”. “Прочерк” поцікавився у нього, чи сумує з приводу того, що не обрався депутатом наступною каденції.
- Мені дуже сумно. Не стільки сумно, що я не буду депутатом, стільки... Я в позаминулій каденції був помічником депутата. Я бачив, як працювала каденція при Волошині. Не будемо називати прізвища, в кого і як я працював, але я працював — приймав громадян, на сесії ходив, бачив усю роботу. Плюс — закінчив Варшавський університет, політологічний факультет, плюс - магістр державного управління, закінчив Академію державного управління. Плюс — трошки поварився в політиці, був помічником народного депутата, був головою партійної організації, потім був заступником голови іншої потужної партійної організації. У мене був якийсь досвід, і, я вважаю, що досить непоганий досвід. Тому у 2006 році я балотувався до Верховної Ради за списком БЮТу, хай у якійсь непрохідній частині списку. Але партійна організація всеукраїнська вирішила, що я достойний бути в їхньому списку. А паралельно я балотувався у міську раду в Черкасах. До чого веду — у мене була якась професійна підготовка. А ця міська рада, каденція, яка зараз добігає кінця, якщо порівнювати її із попередньою каденцією за рівнем освіти, підготовки, розуміння ситуації, по факту ходіння депутатів на сесії, вона була гірша. Ця каденція, яку ми обрали, нова — ще гірша, - вважає Олександр Давиденко. На запитання, звідки така впевненість, екс-депутат відповідає:
Олександр Давиденко активно демонструє свої "регіональні" переконання. Ось і команду привів на турнір з футболу, влаштований Партією регіонів у центрі Черкас
- Це видно по списках, хоч результати ще й не оголошені. По рівню освіти, по рівню підготовки, по всіх показниках, каденція гірша. Тому чекати позитивних рішень для місцевої громади немає чого. Загальна картинка гірша. Це мене найбільше насторожує — те, що непрофесіонали йдуть до влади. Бо якби я був гарним футболістом, я б ніколи не займався політикою, пішов би грати у футбол. Якби я був гарним хірургом, я б стояв за операційним столом і лікував би людей. Але я не вмію цього робити. Чому люди, які не вміють і не розбираються у одних питаннях, намагаються ними займатися, мені незрозуміло.
- Чим будете займатися?
- Я не знаю. Сподіваюся, що людина з моїм досвідом і з моєю освітою комусь знадобиться. Маю на увазі те, що хотів би працювати по спеціальності. Мав розмову вже із губернатором, залишив йому своє резюме. Наче знайшли спільну мову. Мов розмову із Євгеном Мироновичем Влізло — аналогічно. Резюме, співбесіда, розмова. Обіцяв чимось допомогти, задіяти мої вміння, знання і, що найважливіше, бажання працювати. Спілкувався із міським головою Сміли Вадим Решетняком. Ми з ним друзі. Аналогічна ситуація. Так, йому потрібна зараз команда, так, він готовий у якомусь форматі мене долучити, але ще формат не визначений. Якщо скрізь будуть відмови, то не знаю, чим буду займатися. Але хотілося б десь працювати. Мені не принципово, чи я буду начальником управління, чи помічником — я в будь-якому разі готовий долучитися і долучити свої вміння і знання, щоб життя покращувалося. Якщо так станеться, що стану нікому не потрібним, тоді будете питати, що я робитиму. Бо зараз є сподівання, і, принаймні, три прізвища, які я назвав, пообіцяли мені допомогти. Не стільки допомогти, скільки залучити мене до роботи, - підсумував Давиденко.
Коментарі
http://svadba.stb.ua/video/2011/2/2/29405/
Не знали? Подивіться. Тільки дівчинку Катю жаль.
Жаліти чоловіка - остання справа. Чоловік не повинен визивати жалість, а повагу.......
В народному господарстві працювати потрібно, там просто не можна,,,,,
То не плачте на всю Іванівську, що безробітний. Хто хоче - той працює, хто не хоче - той плаче. Якось не по чоловічому...........
Стрічка RSS коментарів цього запису