У столичному Будинку кіно відбулася творча зустріч з двома знаменитими уродженцями Черкащини: одним із найвідоміших сучасних українських письменників Василем Шклярем та популярним актором Тарасом Цимбалюком. Захід організував осередок «Кіноспільнота». Митці разом з глядачами подивилися фільм «Чорний ворон» та душевно поспілкувалися, повідомляє «Козацький край» з посиланням на “Главком”.
Шкляра називають батьком українського бестселера, його романи виходять в Україні найбільшими накладами. Про твір «Залишенець. Чорний Ворон» чули усі, його чи не найчастіше нині читають солдати на фронті. Це розповідь про боротьбу повстанців Холодного Яру проти радянської влади у 1920-х роках.
Шкляр часто чує від читачів, що в його творах багато передбачень, однак сам стверджує, що не знає, як це народжується: «Ще десь в 2011 році, незадовго до початку війни, я їхав на презентацію книги «Чорний ворон» і мені художник на моє замовлення зробив афішу, де стою у вогні, а позаду гасло: «Спинимо окупанта!» Як народжуються такі фрази, я не знаю…» Далі письменник жартівливо міняє тему: «Єдине, що я хотів зіграти в фільмі «Чорний ворон» головного героя, але в кастингу мені переміг Тарас Цимбалюк». «А я хотів, щоб мій голос був за кадром, але чомусь там ваш», – пошуткував у відповідь Цимбалюк.
Стрічка «Чорний ворон», головну роль в якій зіграв Тарас Цимбалюк, вийшла в прокат у грудні 2019 року. Артист каже, що знав про Чорного Ворона та Холодний Яр змалечку: «У дитинстві я грався з суперменами та бетменами. Та одного дня батько – вчитель історії – розповів, що є реально круті українські герої. Так дізнався, хто такі Іван Богун, Чорний ворон. Якщо не помиляюся, це було приблизно у другому класі. Тоді дізнався, що таке Холодний Яр. Пам’ятаю, ще питав, чому так його назвали, бо там дуже холодно? Виявляється, через те, що там у низинах росте густий ліс, повітря дійсно практично не нагрівалося».
Актор каже, що коли йому зателефонували та запросили на кастинг, зрадів: «Було зовсім байдуже, кого грати – хоч москаля у маленькому епізоді. Я просто був радий тому, що ця історія, нарешті, піде в народ. Почав розмовляти з батьком на цю тему, дивитися все, що є про це в інтернеті, читав твори. А коли все це вивчив, у мене був стрес, бо зрозумів, яка велика відповідальність. Тому що це не просто окрема історія, а уособлення всієї України».
Після початку повномасштабного вторгнення росії фільм «Чорний ворон» сприймається глядачами з ще більшим захопленням, а до Шкляра, як і раніше, шикуються за автографами.
На запитання гостей вечора, чи не жалкує Шкляр про те, що у фільмі показали лише невелику частину роману, відповів: «Я з самого початку знав, що книжку неможливо відтворити на екрані. Кінофільм – це зовсім інший твір, інший жанр. Я був щасливий з того, що є кіно про Холодний яр, якого раніше не було. А потім ви ж розумієте, як говорити з режисерами. Я режисерові Тарасові Ткаченку, коли щось підказував, відповідав: «Ой, дякую! Дуже слушно!» А робив, як кожна талановита людина, виключно на свій розсуд».
Після перегляду фільму з глядачами Василь Шкляр зізнався, що його найбільше вразило, як зал відреагував на одну із сцен картини. Холоднояровець вбиває брата, який виявився зрадником, та його коханку, яка передавала інформацію про повстанців НКВД. «Бальзам на душу, коли зал зустрів цю сцену гучними оплесками, – каже Шкляр. – Я дивився фільм на показах вже кілька разів, таке – це вперше».
На запитання, що чекає Україну далі у війні, Шкляр каже: «Я знаю, що сьогодні багато крові проливається недаремно. Але втрати – це гнітить. У мене такий склад організації душі, що не можу нині працювати, в мене зовсім змінилося життя… Але є дуже багато оптимізму та впевненості у нашій перемозі, тому що цьому сприяє дуже багато факторів. Могло б все повернутися у тих 20-х роках по-іншому, якби ми мали стільки союзників, як сьогодні. А тоді в нас нічого не було, ми були в повній ізоляції. Коли армію УНР косив тиф, нам із-за кордону відмовилися продати ліки. І недуга перекосила більше наших військовиків, ніж зброя. Я думаю, що як і роман, так і фільм «Чорний ворон» став воїном у теперішній ситуації. Це фільм про ту історію, яка триває сьогодні, і він ще раз переконує, що ми переможемо».
На запитання глядачів, чому у фіналі картини Чорний Ворон не вбиває головного енкаведиста, який всю картину полює на нього, Цимбалюк каже: «Мені здається, що фінал кінострічки логічний. Кінцівка цієї історії показує, що боротьба триває і буде тривати. Ми розмовляли з режисером про те, чому його лише поранили, а не вбили. І зійшлися на думці, що для нього було б дуже просто померти. Хай би жив і дивився, як продовжуються війна».
Василь Шкляр каже, що пропонував режисерові інший фінал. «В фільмі головний червоноармієць весь час запрошував Чорного ворона до себе: «Я чекаю на вас». То я пропонував закінчити тим, що головний герой заходить до нього в кабінет: «Ти мене кликав, прийшов». Але я вам скажу, доля того нквдиста – і так незавидна, як і більшості таких, як він. Їх репресували – система з’їдала сама себе».
реклама
