Якраз у переддень повернення Кобзаря назавжди в Україну на Чернечу гору черкаський музей отримав цінний подарунок.
Родина журналіста Назарія Вівчарика передала до музейної збірки портрет Тараса Шевченка. Це досить типове погрудне зображення поета у старшому віці олійними фарбами на полотні, але вагомої цінності картині додає життєва історія її автора. Цей портрет намалював дідусь Назарія – Данько Данилович Кізан.
Народився він 17 грудня 1924 року в селі Васючин Рогатинського району Івано-Франківської області.
1938 року вступив у молодіжну організацію „Юнацтво ОУН”. 1943 року вступив в УПА. Брав участь у боях проти московських окупантів, був ройовим (псевдо – Крук).
Заарештований під час облави НКВС на Великдень 1945 року в криївці у рідному селі. Засуджений спеціальним табірним судом уже в м. Інта Комі АРСР на 10 років позбавлення волі і 5 років позбавлення прав. У березні 1955 року був звільнений, в місті Інта одружився з Вікторією Лабандою, яка теж відбувала покарання за членство в ОУН-УПА.
Влаштувався працювати на ДОКу. Мав нахил до малювання, тож оскільки працював столяром, свої творчі задуми міг втілювати і у дерев’яних виробах. До ювілею Тараса Шевченка у 1964 році створив портрет Тараса Шевченка у техніці інтарсія (зображення виконується врізуванням шматочків дерева, різних за кольором та фактурою, врівень із поверхнею дерев’яного виробу). Тоді ж, у 1964 році було створено і цей портрет Тараса Григоровича олійними фарбами.
Спеціальної художньої освіти Данько Кізан не мав, але був обдарованим, перемальовував полотна відомих художників, створював пейзажі.
Коли влада дала дозвіл повертатися в Україну, у 1979 році Данько Кізан з родиною оселився в місті Смілі. Серед речей, привезених із далекої Півночі, був і портрет Т. Шевченка, який тепер стане частиною нашої музейної колекції, за що ми щиро дякуємо родині художника.
Зауважимо, що раму для картини Данько Данилович теж виготовив власноруч, оздобивши її візерунками. Випалені та пофарбовані жолуді та листя дуба – символу могутності та непохитності – нагадують нам про силу і стійкість українців попри усі ворожі підступи. Як і за Тараса Шевченка, як за часів Данила Кізана, як і сьогодні.
Про це пише музей "Кобзаря" Тараса Шевченка
