Свого часу в Афганістані він отримав досвід, який, певно, не забуде ніколи. А перебуваючи на передовій, цей досвід допомагав вижити йому та побратимам.
Воїна-лісівника демобілізували два тижні тому і він уже приступив до роботи. Працює машиністом автогрейдера у філії "Смілянське лісове господарство" ДП "Ліси України", як і до повномасштабного вторгнення.
Довоєнне життя Петра було тихим, розміреним. Опікувався родиною і чекав завершення трудового шляху, адже рік-два і мав вийти на пенсію.
Уже зараз, після виходу з позицій і демобілізації, лісівник не багато говорить про події, які відбувались на фронті. Здебільшого мовчить, не хоче травмувати рідних, каже: "Найголовніше, що я тепер поряд з ними, живий, цілий, а навіщо їм ці сумні розповіді".
Пан Петро захищав Україну у складі 99 батальйону, були прикомандировані до 61 бригади. Воювали під Миколаєвом, звільняли Херсон. У Херсоні отримав поранення. Авто, на якому їхала їх група, було розбите вщент, а хлопці - живі, на щастя.
Після лікування воїн повернувся на передову і весь час боронив нас на Соледарському напрямку.
Рідні Петра щасливі поверненню, адже переживали і не могли собі місця знайти, коли захисник не виходив на звʼязок. А Петро з радістю ходить на роботу, каже, що робота допомагає відволіктись від поганих думок і поринути у буденне життя.
"Робота і сімʼя - моя відрада. Повернувшись до цивільного життя, бачу велику різницю і тепер розумію, що мирні громадяни не знають всієї картини подій на фронті. Але воно і на краще, наші військові стоять на передовій, щоб наші діти і сімʼї мирно спали, відпочивали і жили, просто мирно жили", - каже воїн-лісівник Петро Коломієць.
Ми щиро вдячні Петру за захист. Зробимо все для мʼякої адаптації після бойових дій і забезпечимо всім необхідним. Це наш обовʼязок і вдячність за можливість жити.
Про це пише Центральний лісовий офіс
