Мають замовлення з різних куточків фронту і кажуть, що плестимуть маскувальні сітки до перемоги. Нині ж черкаським волонтерам бракує робочих рук та матеріалів, бо мають замовлення на понад 200 таких сіток, розповіла Суспільному волонтерка Ольга Воскобій.
Маскувальні сітки у приміщенні черкаського "Центру допомоги армії" волонтери плетуть із 2014 року. З початком повномасштабної війни у 2022-му охочих допомагати побільшало, однак ненадовго, зазначила волонтерка:
"Після 24 лютого усі зали були забиті, люди були по всіх коридорах. Можливо, тоді всі злякалися, відчули це. Зараз ситуація інакша. Не знаю, як це пояснити. Коли ти тут, здається, що всі такі, як ти. Але коли виходиш на вулицю, розумієш, що все зовсім інакше".
Нині, з її слів, людей не вистачає. Поряд із цим, потреби фронту щодня зростають:
"За один день ми отримали три запити на 32 сітки, і у всіх розмір 10 на 6 метрів. Загалом у нас наразі замовлення на понад дві сотні сіток. Тому люди дуже потрібні".
Камуфляж підходить ідеально
Також потрібні матеріали:
"Навіть самі військові, які просять сіток, самі приносять свої старі, зношені форми. Камуфляж, звичайно, ідеально підходить. Також це може бути тканина, бажано з натуральних матеріалів, пісочного кольору, оливкового, коричневого, світло-коричневого, бежевого. Якщо це зелений колір, то це має бути природна зелень, такі сітки теж потрібні. Проте здебільшого ми зараз плетемо їх на східний на південні напрямки, то вони йдуть під колір степу".
Місцевість на сході України різниться від черкаської, однак волонтери обов'язково випробовують свої вироби у "польових умовах", додала Ольга Воскобій.
"Коли замовляють кікімори, то просять зазвичай кілька відразу. Ми спочатку даємо одну на випробування, потім питаємо що так чи не так, які недоліки потрібно врахувати", — зазначила вона.
Про сітки черкаських волонтерів знають по всьому фронту, і не лише бригади, де служать черкащани. До роботи, зазначила волонтерка, мотивує в першу чергу прагнення перемоги:
"Дуже важливий зворотній зв'язок. У дівчат піднесений настрій, коли їм дякують наші захисники, особливо коли телефонують. Я вмикаю гучний зв'язок, щоб вони почули, як хлопці дякують".
Масксітки на передку — розхідний матеріал
Боєць із позивним Алтай розповів: маскувальні сітки для бійців — розхідний матеріал:
"Вони потрібні насамперед для маскування спостережних пунктів, окопів, військової техніки, для укриття бліндажів тощо. Але швидко стають непридатними для користування. Наприклад, коли йде дощ, вони стають тяжкими, і коли часто накривається-розкривається техніка — швидко псуються. Буває таке, що сітки також горять під час боїв. А коли ними довгий час накритий бліндаж, і чергуються спека і дощі, то вони протряхають".
Волонтерів "Центру допомоги армії" знає давно, додав він:
"Співпрацюємо постійно. Вони нам допомагають не лише сітками, а й усім, чим можуть — від тактичних рукавиць до тепловізорів. Тепловізори зараз особливо необхідні".
Мотивація — перемога
Тетяна Швець — родом із Львівської області. Живе в Черкасах. У волонтерському центрі займається тим, що нарізає смужки, з яких потім плестимуть сітки:
"До камуфляжних стрічок ми ріжемо також одяг різних кольорів. Тканина не обов'язково має бути цупка, можна і тонку, але бажано натуральну. Вона має не блищати і бути природного кольору. Бо на початку нам приносили і рожеві речі, і сині. А сітка повинна виконувати все ж маскувальну роль", — розповіла вона.
Серед волонтерів, які долучаються до виготовлення сіток, є переселенці, додала пані Тетяна:
"Переселенців у нас багато. Були із Київщини, Сєвєродонецька, Сум, Дружківки, Харкова, Донецька, Енергодару. Вони більш мотивовані, бо вже знають, що таке війна, тому готові працювати на перемогу. Є такі люди, які втратили все, їхні будинки повністю зруйновані. У однієї жінки взагалі залишилася тільки хвіртка на одній завісі".
Не всі люди, які цікавляться плетінням сіток, допомагають постійно, багато хто не приходить навіть вдруге, зазначила волонтерка:
"Буває таке, що прийшли, походили, поки їх навчили плести сітку чи показали як різати, а потім більше й не приходили".
Загалом додала вона, кожен виділяє стільки часу, скільки може.
"Це ж не обов'язково на цілий день. Дехто приходить до нас в обідню перерву, дехто після роботи, хоч на годину-дві. З дітками теж приходять. Якби кожен, хто проходить повз, вплів хоч одну стрічку, то в нас би, мабуть, прискорилося б плетіння сіток набагато".
Валентин Гвоздецький із дружиною — переселенці із Сум. Переїхали до Черкас у березні 2022-го — тікали з-під бомбардувань. Плести маскувальні сітки чоловік приходить щодня, з літа 2022 року.
"Приходили тоді сюди по допомогу. Побачили, що люди працюють і вирішили допомагати. Якщо є бажання і мотивація, плести маскувальну сітку може навчитися кожен. У мене мотивація одна — перемога. Також надихає подяка від військових", — розповів він.
Наталія Купріяненко — також переселенка, із Дружківки, що на Донеччині. З початком повномасштабної війни виїхала із сином до Німеччини, потім — потрапила в Черкаси.
"Я прийшла сюди після того, як побачила в чаті переселенців оголошення, що є такий волонтерський центр. Зателефонувала, дізналася, мене тут зустріли і я почала допомагати. Спочатку різала тканину, плести боялася, бо думала, що це складно. Потім у якийсь момент, коли людей було мало, мені сказали: «Так, ану ставай до сітки». І все, мені тепер подобається плести. Це для мене як релакс. Ми тут не лише робимо щось корисне, наближаємо перемогу, а й спілкуємося з однодумцями, тими, кому не байдуже".
Повертатися додому жінка не планує. Певне, розповіла, залишиться з родиною в Черкасах.
Черкащанка Олександра Набока плете маскувальні костюми "мавки", які використовують снайпери та розвідники. На це в день витрачає близько 4-6 годин:
"Вони будуть захищати, маскувати наших бійців. Таким чином кожен може наблизити перемогу. «Мавки» замовляють досить часто, бувають прямо аврали, коли все треба робити дуже швидко. Колір залежить від місцевості, де знаходяться військові, та від пори року. Наша місцевість відрізняється від тієї, що на сході України. Тому ми іноді навіть просимо хлопців прислати нам фото — яка де трава, земля, дерева. Але тестуємо їх і тут, у нас, природному середовищі".
Одну таку мавку п'ятеро людей можуть зробити за день, зазначила волонтерка. Такій роботі якщо є бажання може навчитися кожен, додала вона.
Деяку роботу жінки беруть і додому. Наприклад, роблять кавери на каски.
Виробництво, кажуть волонтери, у них безвідходне. На сітки ріжуть навіть маленькі шматочки тканини, а потім зв'язують їх між собою. Деякі ж матеріали, які зовсім не годяться для маскувальних сіток, ідуть на виготовлення оберегів, зазначив волонтер ГО "Наш батальйон" Олександр Василенко.
"Їх виробляють люди з інвалідністю, які обслуговуються в територіальному центрі в Черкасах. Так вони хочуть самореалізуватися та долучитися до корисної справи. Вони передають військовим власноруч зроблених ангелочків", — розповів він.
Коментарі
Тьолкам нема коли плести маскувальні сітки.У них аскеза.Татуйовані трутні дуже цим незадоволені.Тестостерон пропадає дарма і весь час тягне десь "наліво"
Стрічка RSS коментарів цього запису