Переселенка з Приморська, що на Запоріжжі, Русудана Павліченко, нині живе у Черкасах. Поки їй повернуть тіло загиблого чоловіка чекала десять місяців. Її 6-річному сину двічі довелося тестуватися на ДНК, аби батька ідентифікували, пише Суспільне.
34-річний командир ремонтної роти “Азову” Сергій Павліченко боронити Україну пішов ще у 2014-му, загинув унаслідок теракту в Оленівці в ніч із 28 на 29 липня 2022 року.
Спортивний костюм Сергія, який він носив до повномасштабного вторгнення — єдине, що нині має Русудана на згадку. Прихопила його, тікаючи з дітьми з-під обстрілів, аби чоловікові було в що одягнутися після повернення із війни:
"Переписуємося, я питаю: що тобі взяти з речей, бо знаю, що там нічого немає, все забрали. Він такий – нічого не потрібно, а я собі думаю, ну, хоча б спортивний костюм, я, по-перше, не знала, яким він приїде, а коли загинув, то я просто отак брала одягала, в перший день взагалі, і ходила".
Повномасштабна війна застала коханого в Урзуфі на Донеччині, потім була оборона Маріуполя та Азовсталі, розповіла Русудана. Його обов’язком було забезпечити Азов транспортом. Чоловік розумівся на техніці, та найбільше дбав про своїх побратимів. Один із них і розповів про його мужність та безстрашність:
"Каже: Азовсталь, іде бій, літають бомби, ракети, стоїть, каже, моїх 30 хлопців офіцерів і я даю команду відходити, а за парканом лежить хлопець 300-ий, Сергій каже ні, бере кувалду, пробиває паркан, робить яму, витягує того хлопця. Настільки він про них дбав, щоб все у них було і по харчуванню, що було дуже складно зробити".
У травні 2022-го надійшов наказ здатися у полон. Потім Сергій із побратимами опинились в Оленівці.
Телефонний зв’язок із ним втратився. Сама Русудана тоді перебувала на батьківщині — в Абхазії, а діти з дідусем та бабусею — у Приморську. Дивом вдалося дістатися до них та вивезти у Черкаси, прихопивши лиш пару речей. Чекала, доки чоловіка звільнять із полону:
"Їм сказали, це почесний полон, максимум три місяці і всіх обміняють. Я дізналася із новин, що в Оленівці вибухи. Пишу хлопцям, де, що, чого. Він там був 100%, це від хлопців, я – ні, ні, не може бути, він не міг собі дозволити загинути, ні".
У те, що Сергія вже немає пані Русудана не вірила до останнього, доки з полону не повернулися ті, хто вижив під час теракту в Оленівці, і підтвердили страшну звістку:
"Він спав, в самому епіцентрі вибуху, їм в той день чомусь сказали відбій, 23 чи 24 година, всім спати, хоча їх там по часу ніхто не контролював. Перший вибух був за територією, а другий вже в самому бараці. У Сергія в довідці про смерть написано осколкове поранення, він не повністю згорів, ті дівчата, які там були, мене не пустили на впізнання, до ніг згорів".
З того часу, розповіла дружина загиблого, для неї почалося найстрашніше:
"Перше, прийняти те, що в тебе чоловік загинув, але ж я не думала, що ще страшніше – вимолить, випросити те тіло, щоб належно поховати. Ми стукали в усі двері, зробіть нам експертизу, віддайте".
Теракт стався у липні, тіло передали в жовтні, та, аби отримати його, довелося чекати ще сім місяців:
"Це дуже важко морально, кожен день в очікуванні. Ми одразу здали ДНК, взагалі бажано, знаючи, що людина в полоні, дай Боже, щоб жива, але ДНК вже повинна бути в базі даних.
Доки їхню ДНК внесли у базу — минуло три місяці:
"І далі перша експертиза в лютому, друга порівняльна, чомусь сказали, що потрібно дві, до того однієї було достатньо".
Найважчим було очікування:
"Коли мати чекає, коли діти чекають, ти кажеш собі та ні, ти не можеш піти за упокій замовити. Мозок зайнятий, як пройдуть оці поховання, щоб було достойно, потім, як ти взагалі про таке можеш думати, ніби то в тебе ще є якась надія. Саме розуміння що він десь там лежить, чекає свого часу, а я тут нічого не роблю, окрім того, що чекаю. Є наразі ті хлопці, яких ще не опізнали, родини все ще чекають.
Ціна, яку заплатив її чоловік, аби вона з дітьми жила й далі, надто висока, розповіла Русудана. Тому нині вчиться існувати без нього, без найріднішого, без того, хто був опорою, прикладом незломності, без того, хто навчив її бути сильною та радіти життю.
реклама
