У межах презентації книги заслуженої журналістки України Катерини Таран відбулася прес-конференція «Місцева преса за умов російсько-української війни: виклики, реалії, проблеми».
До присутніх звернулася голова Черкаської обласної організації спілки журналістів Тетяна Калиновська:
– Журналістика – це такий буфер між суспільством і владою, який відкриває очі владі на те, чого вона не хоче бачити. Професія – і захоплення, і робота, і волонтерство, і інформаційний бунт.
Журналіст Микола Тимошик наголосив, що йому з колегами у свій час доводилося викорінювати праці російських діячів із українських бібліотек.
– Ми з Галею Дацюк воювали з Чернігівською бібліотекою, яка трималася за Короленка. Це мій рідний край. У нас було 20 публікацій, і ми дізналися, що влада під тиском зняла Короленка: русскомислячого, русскодіячого чоловіка. Воювали й за Русових, – сказав Микола Тимошик.
Поділилася своїми спостереженнями й журналістка Галина Дацюк. Згадала, коли вона була головною редакторкою на Радіо Культура і написала про заборону Дня Свободи:
– Говорили про те, що не можна забороняти День Свободи, бо він вже створений, і не владою. Вони знали, чому це день свободи: тоді багатьох людей звільняли з тюрем. Начальник радіо каже «Ми беремо гроші від влади», я відповіла «Валіть усе на мене. Що значить брати гроші від влади? Це бюджетні гроші платників податків, які слухають українське Радіо Культура».
– Сьогодні ніхто нікого нікуди не викликає. «Єдині Новини» – це як аксіома, і ми більше нічого не бачимо, бачимо оцей фаст-фуд, – порівняла Галина Дацюк.
За словами Тетяни Калиновською, журналістика – це також найбільш невдячна професія. Бо, як казала Катя Таран, «Нам не треба, щоб влада нас любила, нам треба, щоб влада нас поважала і боялася».
Юлія Капуш
реклама
Коментарі
Я так розумію що "війна" пп нсжу і ДП "Укрпошта" закінчилася на користь останнього.Тепер "пан" то.....ко вирішив перечити " найвеличнішому".Ну що ж - прозріння хоть і з потугами , але все-таки приходить.
Стрічка RSS коментарів цього запису