Пішов у засвіти український скульптор, графі, Народний художник України, член Національної спілки художників України та Національної спілки майстрів народного мистецтва України Микола Теліженко.
Митцю було 73 роки...
Про повідомляє на своїй сторінці у фейсбуці черкаський журналіст Андрій Кравець.
У Черкасах, як повідомляє Вікіпедія, мозаїчні панно митця прикрашають магазин «Рубін» («Козак Мамай») і естраду дитячого парку (мозаїка «Скоморохи»). На школі в селі Будище Черкаського району він виконав найбільший в Україні мозаїчний портрет Тараса Шевченка.
Художник є автором іконостасу Покровської церкви в Черкасах та ікон у Ільїнській церкві в Суботові. Він співавтор пам'ятника жертвам Чорнобильської трагедії в Соборному сквері (колишньому Першотравневому парку) Черкас, меморіальних знаків (хрестів), встановлених на могилі гетьмана України Петра Дорошенка (село Ярополче Московської обл.) та на символічній могилі Нестора Махна у Гуляйполі.
Микола Теліженко — автор пам'ятників учасникам антибільшовицького селянського повстання 1920 року в с. Легедзине та жертвам голодомору 1932 — 33 рр., що споруджений у Бельгії, в місті Рейн
Микола Теліженко – автор прапора Черкас, герба Черкащини і деяких районів області.
«Згадалось перше спілкування з Майстром старої когорти Художників - у хатинці іншого Майстра, Данила Нарбута, де Теліженко зберіг пам'ять про Діда - художника, на якого рівнялася "стара гвардія" УНСО...
В той день тут все було справжнім: від скаженого самогону зі смачним салом, закопченим на гороховій соломі - до великих і малих шедеврів скульптора. До Нарбута, намальованого ним у вигляді Козака Мамая просто на сінешних дверях і до збереженого прапора Нарбута, з яким той виїжджав полювати й рибалити на Дніпрові острови: наполовину червоно-чорний, а наполовину синьо-жовтий, з жартівливим написом: "Ловись, рибко, велика й маленька. Лийсь, горілко, гірка й солоденька".
За бесідою з Митцем, чиї скульптури можна побачити по всій Україні, в Греції чи навіть у "іншопланетній" останнім часом росії, зрозумів багато чого з мудрості козацької. Може, тому, що на дверях був Мамай, написаний з Нарбута, який жив у цьому домі... Підсилений бунтівним Мамаєм, який сидів і в Теліженкові?.. )
Декілька тижнів тому, 15 березня, я вітав Матвійовича з днем народження. Хворів він тілом, а не духом - того дня я зрозумів, що охарактеризувати Майстра з безліччю титулів і нагород можна всього трьома словами: чудова людина, потужний патріот і справжній весельчак, якого за жодних обставин похнюпленим не бачив...
Світла пам'ять, Матвійовичу!» – ділиться спогадами Андрій Кравець.
реклама
Коментарі
Україна втратила неповторного творця й охоронника нашого Коду.
Стрічка RSS коментарів цього запису