Владика Софроній: За період президентства Януковича всі губернатори стали віруючими

Політика всіх дотеперішніх українських урядів щодо церков виходила з факту визнання поліконфесійності українського суспільства. Віктор Ющенко, щоправда, публічно агітував за ідею «єдиної помісної православної церкви», але не силував до реалізації обраного ним сценарію… Така «м’яка» політика мала врешті-решт позитивні наслідки: в УПЦ МП міцніло «проукраїнське» крило, уособлюване постаттю митрополита Черкаського Софронія, до нього в багатьох ситуаціях тяжів і сам предстоятель УПЦ митрополит Володимир – і між церквами розпочався діалог. Про це в матеріалі «Тож яку державу вони будують?» на шпальтах газети «День» пише доктор фізико-математичних наук, письменник Максим Стріха. Автор робить спробу аналізу гуманітарної політики нової влади.

«Прочерк» звернувся до митрополита Черкаського і Канівського Софронія з проханням розповісти нашим читачам як він сам ставиться до думок, що висловлюються у ЗМІ, стосовно його опозиційності в Московському патріархаті.

Владика Софроній - серед запрошених на відкриття Президентом Віктором Януковичем оновленого Шевченківського музею у Каневі

– Я цього не боюся. Таку мою позицію знають усі: від Патріарха Кирила до останнього єпископа в Україні. До речі, нещодавно мене Патріарх Кирило нагороджував, то казав: «Я вас, владико, люблю більше за всіх». Розумієте, людина яка має свою позицію і тримається її, завжди на висоті. Одне діло ратувати, а інша справа, коли ти говориш і знаєш, чому ти так кажеш, – зазначив владика Софроній. – А у відношення до церкви: я розумію одне – не повинно бути розколу. Тим більше, якщо церковне питання основане на політичних інтригах, то вибачте… Стосовно ж того, як держава ставиться до моїх поглядів, то я цього не знаю. Я від політики далекий, живу в Черкасах обособлено (посміхається). А тому ні в які баталії чи інтриги не влажу. Якщо ж щось стосуватиметься мене, то звичайно я висловлюватиму свою думку і своє бачення.

– Які у Вас склалися стосунки з новою обласною владою?

– З черкаською владою в мене хороші стосунки. Якщо в мене налагоджені стосунки з керівниками, то я дивлюся не на те, до якої він партії належить, а на те, яка це людина, і що вона зможе зробити для мого народу. Це мені дуже важливо. Бо партія є партія. Знаєте, якщо людина щось хотіла зробити, то вона обов’язково була партійна. Але хай будуть партійні, аби щось для наших людей робили, для мого народу, за який я готовий віддати навіть своє життя. А все інше мене не стосується. Бачте, все залежить від керівника, як він скеровує. За цей період, що Янукович став Президентом, всі губернатори стали віруючі (сміється). Бачте, людина змінюється, якщо це стосується її матеріального становища. Бо духовності там немає ніякої… З іншого боку радує, що люди до церкви схиляються, хоча не знаю наскільки вони обізнані в істинності…

– При попередній владі була схожа тенденція?

– Та яка там тенденція… Якщо брати нашого черкаського Черевка, то була брудна нерозумна політика. Він, колишній банкір, учора був ревним комуністом і комсомольцем, а тепер став націоналістом. Такого не може бути. Для того щоб переродився народ, його треба було 40 років поводити по пустелі! А тут вчора було одне, а сьогодні – інше. Я йому казав, щоб не випинався. Казав: «Я колись страждав за Україну, і зараз страдаю від тебе». А він тоді був на висоті і зараз на висоті. А якщо ти випинаєшся, у тебе повинен бути розум...