Приміщення смілянської протестантської церкви «Блага вість», якою опікується відомий громадський діяч, пастор Олександр Коваленко, впевнено здобуває заслужену славу міського центру насиченого культурного життя і благодійності. Учора ввечері там пройшов велелюдний благодійний захід на підтримку Збройних Сил України, який зібрав сотні небайдужих смілян різного віку.
Головними його організаторами і модераторами стали смілянські волонтери Дмитро Молотков, Антон Гілявський, Галина Дашковська за сприяння благодійників і пастора церкви Олександра Коваленка.
Офіційний програмі передував гомінливий благодійний ярмарок на подвір’ї церкви. Смаколики, сувеніри, різноманітна крафтова продукція, швейні вироби: з усім цим сюди прийшли майстри і аматори, вихованці Смілянського центру підготовки і перепідготовки робітничих кадрів.
Надвечір присутні попрямували усередину палацу-церкви, де незабаром заповнили всі місця, як у партері, так і на горішньому поверсі. Тим, кому місць таки не вистачило, стояли у проході, захоплені програмою заходу. Її відкрив теплим вітальним словом пастор Олександр Коваленко, після чого присутні зі сльозами на очах передивилися відео композицію «Вдячності українським воїнам» і вклонилися пам’яті загиблим Героям.
Анонсованої зустрічі з автором відомого топ-вислову: «Руський воєнний корабель, іди…», земляком з Черкащини Романом Грибовим, не відбулося. Точніше, вона відбулася, але у форматі відео звернення, бо сам Роман цими днями знову вирушив на війну. Тем не менш він заінтригував смілян, пообіцявши подарувати картину з його легендарним висловом найбільш активному волонтеру. Тому просто у залі було проведено аукціон, який визначив переможця і володаря цього ексклюзиву: ними стала смілянська родина Володимира і Катерини Лобань.
До речі, згодом було проведено ще один аукціон за право придбати не менш цікаву «реліквію» нинішньої війни: уламок ворожого російського дрону. Він був збитий братом Антона Гілявського — одного з організаторів цього благодійного заходу, — який зараз воює у складі ЗСУ. Законним володарем цього майбутнього музейного експонату став сам пастор Олександр Коваленко.
Потім на сцену виходили юні смілянські таланти — гурт «Співоча молодь»: гордість Сміли Олексій Кашніков, Анна Яременко, Вікторія Чубенко, Крістіна Манукян, Ділара Кащенко, Катя Карданець, Анна Сущинська. Талановиті діти протягом літніх шкільних канікул виступали у багатьох велелюдних місцях Сміли, збираючи кошти на підтримку ЗСУ. Їм вдалося зібрати 250 тисяч гривень. До речі, весь збір коштів від цього благодійного заходу теж надійде у розпорядження захисників України.
Гості не скупилися на оплески, зустрічаючи виступи юних смілян. Потім на сцену вийшла мати ще одного земляка — Людмила Царинна: вона передала дітям слова щирої вдячності від наших воїнів і подарувала надісланий ними дорогоцінний подарунок — прапор бригади з підписами бійців.
Ну а потому на сцену вийшов довгоочікуваний гість — Максим Бурла, він теж родом зі Сміли і не приховував своєї радості й хвилювання від зустрічі з дорогими земляками.
BURLA — один із найвідоміших українських артистів, які яскраво спалахнули в музичному просторі з початку повномасштабної війни рф проти України. Він просуває свою творчість у стилі українського репу, сам пише і співає патріотичні та глибокі за змістом пісні, націлені на мотивацію героїчних воїнів ЗСУ та підтримку українського народу. Найбільш відомі й популярні його композиції: «Рідна», «AKM», «Молитва солдата», «Воїнам», «Кайдани», «Біля мого вікна», «руський корабль» — набрали мільйони переглядів у соціальних мережах, передусім підкоривши змістом і щирістю текстів.
Одну зі своїх найбільш зворушливих пісень — «Молитва солдата» — BURLA написав за мотивами реальних історій Героїв України — «кіборгів», які пройшли пекло. А нещодавно BURLA презентував ще одну нову пісню і кліп «Крим» у знак підтримки кримськотатарського народу. Ця композиція теж пролунала на смілянській сцені.
Наш земляк-репер завжди і всюди вміє здивувати аудиторію своєю подачею, відвертістю і драйвом. Сміла не стала винятком. Максим «заводив» глядачів потужною енергією своїх пісень, а насамкінець запросив на сцену всіх, щоби заспівати з ними разом.
На завершення були спільні фото на згадку про теплу зустріч, селфі з видатним земляком, автографи. Кому не було на чому залишити автограф земляка, підставляли свої футболки.
Гості розходилися, коли на дворі вже поночіло. Приємно було бачити і на охайному подвір’ї церкви, і у фойє, і в самому залі знайомі обличчя. Прийшли люди різного віку: літні й молоді, військові, було багато дітей. Не було лише представників міської влади, які проґавили або знехтували чудовою нагодою не у «прямому ефірі», не на «комунальну» камеру, а наживо, просто зі сцени щиро подякувати своїм землякам і гостям, які разом із донатами до переповненого залу принесли найголовніше: свою любов, свою повагу до мужніх захисників України, свою віру у майбутню Перемогу. Можливо, влада «заточується» лише на заходах, які проходять під її патронатом, а не за ініціативи волонтерів і благодійників.
Позаяк вечір пройшов напрочуд гарним, організованим і до щему зворушливим. Такі події запалюють у серцях людей віру у те, що Україна неодмінно переможе, бо з такими людьми, які зібралися у цьому залі, інакше просто не може бути. Ці події оживляють місто, надихають єднатися і бути разом, робити добрі справи і не втомлюватися від них.
Олександр Слєпцовський
