Мільйони українців щодня стикаються з проблемою доступу до чистої питної води. Від Миколаєва, де вода з-під крана солона, до окупованих територій, де люди ризикують життям у пошуках води, - війна загострила давні проблеми водопостачання та створила нові. Як змінилася ситуація з водою в різних регіонах України і які рішення пропонують влада та міжнародні партнери?
В’ячеслав з Миколаєва бідкається, що вода у водогоні подається непостійно, за невідомими графіками. Та ще й вона погана, бо береться з лиману, тобто вода містить сіль. І так уже два роки після підриву водогону на Херсонщині. Новий водозабір для міста буде збудований на березі Південного Бугу. Підготовчі роботи тривають…
У суворому Миколаєві дітей змалку привчають долати життєві перепони: вони возять воду. Фото: В’ячеслав Головченко
– Воду беруть з лиману, а перед цим, туди, вибачте, багато населених пунктів скидає нечистоти. Тому вода непридатна для питання. Вона технічна. Що це означає? Що чистити, наприклад, зуби, нею не зовсім безпечно, я вже не кажу про те, щоб пити, готувати їжу на ній. Тож є онлайн-карта подачі питної води, в місті десь 200 точок. Також мешканці набирають воду з резервуарів, що наповнюють рідиною зі свердловин. Загалом, можете побачити картину таку, коли люди беруть бутлі і йдуть по воду до цих точок, але ж там насоси, і коли відключають світло, насоси зупиняються. Ось така ситуація. І ще люди привозять питну воду, продають, але ціна за два роки виросла на 40 відсотків, – каже В’ячеслав.
Доступ населення до води в багатьох регіонах значно погіршився. Унаслідок збройної агресії росії проти України руйнуються об’єкти інфраструктури водопідготовки й очистки, забруднюються компоненти довкілля, зокрема джерела питної води й водойми. Про це інформує центр екологічних ініціатив «Екодія».
Про проблему забруднення води говорили ще з 2014 року – коли війна починалася на сході країни. Через припинення енергопостачання, руйнування інфраструктури затоплювалися шахти, а це, зокрема, призводило до осідання ґрунту і як наслідок до виведення з експлуатації об'єктів міської інфраструктури. Воду з шахт піднімалася і могла змішуватися з поверхневими водами…
Видання Open.Дністер із посиланням на українських екологів у 2022 році зазначало, що кожна річка України мала багато задавнених проблем, спричинених низкою факторів: забрудненням хімікатами, добривами, металами, пластиком, важкими металами, сільськогосподарськими отрутохімікатами. До річок скидали недоочищені промислові та комунальні скиди. На річки впливали кліматичні зміни та зарегульованість стоків.
Війна посилює ці проблеми в сотні разів.
Під егідою Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України в 2023 році вийшла національна доповідь про якість питної води, у якій, зокрема, сказано, що у 2022 році з початком повномасштабної агресії рф в Україні зруйновано мережі водо- та електропостачання, водовідведення та очисні споруди в місцях активних воєнних дій та ракетних обстрілів. За оцінкою ЮНІСЕФ, понад 4,6 млн людей мають обмежений доступ до води, понад 6 мільйонів людей в Україні щодня стикаються з проблемами доступу до питної води. Кризовою є ситуація з водопостачанням містах: Маріуполь, Рубіжне, Лиман, Сєвєродонецьк, Лисичанськ, Волноваха, Ізюм і значні проблеми – в Миколаєві та Херсоні…
Гілка нового водогону на початку року дійшла до Апостолового і почала постачати воду в це місто. Фото: gorod.dp.ua
Українська кліматична мережа повідомляла влітку 2022 року, що в Маріуполі люди гинули без води і намагалися дістати воду з радіаторів…
Проблему браку води в Україні зараз відчувають мільйони людей на прифронтових територіях. Так, в минулому місяці припинено водопостачання в тимчасово окупованих Попасній, Золотому, Гірському, Первомайську, Кадієвці, Алчевську, Хрустальному, Антрациті, а також в селищах Тошківка, Чехірове, Лоскутівка, Підлісне, Вовчеярівка, Малорязанцеве, Лисичанське (всього близько 1 млн населення).
Опитані миколаївці твердять, що воліють навіть після душу змивати водогінну воду з тіла, бо вона солона. Так само помітний наліт на посуді, доводиться перемивати привозною водою.
Краща ситуація хіба в тих, хто… ніколи не мав водогону і до повномасштабного вторгнення.
– Ми живемо в мікрорайоні в бік Одеси. Тут і не було водогону, тому у всіх були свердловини, і нікому, відповідно, не було цікаво проводити централізований водогін, – розповідає місцева мешканка Світлана. – Окрім свердловин маємо такі собі цементовані колодязі, і у них машини завозять воду. А тоді звідти беремо. Ніхто туди таблеточок для знезараження не кидає, звісно. І в нас – невеликий мікрорайон. А більшості миколаївцям, звісно, важче.
Окрім того, і технічна вода інколи зникає через аварії на водогонах. Це пов’язано з постійним вимкненням світла та складом води.
З підривом Каховської ГЕС загострилася проблема з питною водою на Запоріжжі та Дніпропетровщині.
Основна причина перебоїв з питною водою в Кушугумській громаді на Запоріжжі — часткова відсутність технічної води після підриву окупантами Каховської ГЕС. Тому аби полити городину, люди використовують питну воду… Її місцями завозять автоцистернами.
Після підриву Каховської греблі Марганецька громада Дніпропетровщини залишилася без централізованого водопостачання, інформувало Суспільне. Поки будували новий водогін, у квартири жителів Марганця постачали воду з іншого джерела, але вона була технічною. Від червня 2024 року громада знову споживає дніпровську воду, але досі вона була неналежної якості.
Нормальна ситуація з водопостачанням у самому Херсоні, де вода подається зі свердловин. Але складна ситуація в прибережних зонах на Херсонщині.
Доцент кафедри землеробства херсонського державного аграрноекономічного університету Сергій Лавренко пояснює:
– Херсон сам для себе бере воду. І тут 90% питна вода з артезіанських джерел. Та ще й раніше ми відмовилися від єдиного водопостачання. Тому, коли влучили у водоканал, трагедії в місті не було, вода, скажімо так, пішла зі свердловин, і місто все одно було з водою.
У межах моніторингового проєкту ГО «ВУВТ «WaterNet» «Карта якості води» з 2010 по 2023 рік незалежні лабораторії провели 71 900 аналізів води. З них водопровідної води — 13 100, зі свердловин — 48 900, з колодязів — 8 400. Виявилося, що частка проб, які не відповідають нормативу на вміст нітратів у 50 мг/л, становить 4% для водопровідної води, 11% — для води зі свердловин, та 48% — для води з колодязів. При тому, підвищений вміст нітратів у воді спостерігається на територіях, де активно ведеться сільське господарство. Про це йдеться в матеріалі Екодії.
До слова, заступник Міністра захисту довкілля та природних ресурсів України з питань європейської інтеграції Євгеній Федоренко нещодавно у відеозверненні до учасників глобальної водної конференції «Всесвітній тиждень води», яку проводить Стокгольмський міжнародний інститут води (SIWI), повідомив: Україна втратила 18 кубокілометрів води через підрив Каховської ГЕС. Без водопостачання лишилось 1,6 млн людей у 164 населених пунктах України.
Щоб розв’язати проблему системно та остаточно, 20 серпня цього року схвалено Програму комплексного водозабезпечення територій, які зазнали впливу воєнних дій, на період до 2030 року. Вона стосується 9 регіонів – Дніпропетровської, Донецької, Запорізької, Луганської, Миколаївської, Кіровоградської, Одеської, Харківської та Херсонської областей. Програмою передбачено перекидання щороку 800 млн куб. м води в маловодні регіони та акумуляцію 1,6 млрд куб. м запасів води.
Проблема доступу до чистої питної води в Україні - це не лише питання комфорту, але й національної безпеки та здоров'я нації. Затверджена урядом Програма комплексного водозабезпечення територій до 2030 року дає надію на системне вирішення проблеми. Однак, поки ця програма не реалізована, мільйони українців щодня борються за кожен літр чистої води.
Назарій Вівчарик,
для інформаційної служби НСЖУ
Матеріал надано Національною спілкою журналістів України у партнерстві зі шведською некомерційною правозахисною організацією Civil Rights Defenders
реклама