реклама Делікат

Коли востаннє жителі Черкащини були в бібліотеці, дізналася «Газета по-українськи».

18-річний студент із села Горобіївка Канівського району Юрій Калініченко до сільської бібліотеки ходить разів чотири на місяць.

– Беру там переважно художню літературу. Найчастіше – пригодницькі або історичні романи, – розповідає хлопець. – Останній раз брав кілька днів тому трилогію Василя Яна «Нашестя монголів». Книжок у нашій бібліотеці дуже багато, але вони старі. 90 відсотків видань – ще радянських часів.

64-річний пенсіонер із села Руська Поляна Черкаського району Микола Ненада говорить, що був у бібліотеці нещодавно.

– Проводили там засідання літературного клубу «Провесінь». Сам недавно подарував свою книжку «Споріднені долею» бібліотеці. Вперше туди пішов 1958 року. Ходжу й досі, – каже чоловік. – Шукаю для себе матеріали з краєзнавства. І художню літературу частенько беру.

24-річний вчитель української мови та літератури із села Сорокотяга Жашківського району Віктор Науменко востаннє в сільській бібліотеці був десь у шостому класі.

– А зараз все є в інтернеті: періодика, художня література, наукова. Навіть те, чого й близько немає і не буде в бібліотеках, – пояснює він. – Фонди вже давно застаріли. Може, аби там щось було, то і пішов би почитав. Але там і бібліотекаря немає, бо 5 градусів морозу в приміщенні. Так само в бібліотеку не ходять і учні. Хоча вони й у шкільну ходять через раз.

43-річна домогосподарка із села Ярошівка Катеринопільського району Любов Сердюк у бібліотеці була років три-чотири тому.

– Брала якийсь жіночий роман. А зараз навіть не знаю, чи вона працює, – говорить жінка. – Книжки то там є, але вона зачинена. Та й часу на читання особливо не маю. Задовольняюсь газетами. У нас в селі взагалі колись дві бібліотеки було. Але клуб розібрали, а разом з ним і бібліотеку. Куди звідти поділися книжки, невідомо. Сподіваюсь, їх хоча б люди порозбирали, а не на розтопку пішли.

17-річній школярці із села Домантове Золотоніського району Валентині Іляшенко вистачає й шкільної бібліотеки:

– У ній є все, що нам потрібно за програмою. А в сільській бібліотеці книжки переважно старі. Останній раз рік тому брала там твори Остапа Вишні для себе почитати.

реклама

Інші матеріали по темі:


Додати коментар

Звертаємо Вашу увагу, що "Прочерк" - це майданчик коректних дискусій!

Цікаві новини звідусіль

bigmir)net TOP 100