Після понад двох років російського полону він отримує посвідчення учасника бойових дій.
Сергія Буряка обміняли наприкінці жовтня 2024 року. Тоді, в межах 58-го обміну, додому повернулися 95 українських військових. З них, крім Сергія, ще троє черкащан. Журналістка «Прочерку» поспілкувалася з ним про пережите на акції 156 окремого батальйону в Черкасах.
Потрапив до полону під час штурму Попасної. Воїн 156-го батальйону перебував у полоні з квітня 2022 року. У полоні було тяжко, сказав він коротко. Спочатку мав надію на звільнення, та час тягнувся довго.
– Йшли місяці, потім рік, другий рік... Надій ставало менше й менше. І все ж вірив у те, що якщо я лишився живий – комусь це потрібно.
Сергій згадує свої перші емоції, коли він повернувся до України, відчув, що вже в безпеці.
– Спочатку були думки, що обмін в останній момент може не відбутися. Навіть коли мене посадили в український автобус, я не до кінця все розумів. Потім почув українську мову... люди казали «Слава Україні»... Мої перші думки: невже це насправді відбулося, невже ми повернулися?
Також Сергій Буряк поділився, як минули перші дні після звільнення.
– Нас дуже тепло зустріли. Настільки тепло, настільки несподівано... Відчуття такі, що не передати словами. Місяць у реінтеграції та реабілітації. Зараз головне – підтримка рідних.
Відгукнувся й про акції на підтримку військовополонених, до яких щотижня долучаються мешканці Черкас.
– Варто виходити і заявляти про те, що є люди в полоні, яких потрібно визволяти. Хоча, не знаю, чи впливає це якось на обміни.
На таких акціях Сергій зустрічав і знайомих, і навіть людей, які не мають близьких серед полонених, у яких ніхто не загинув.
Юлія Капуш
реклама
