Активістки, правозахисниці, лідерки громад Черкащини та Чернігівщини зібралися на регіональному форумі в Черкасах. Захід, організований громадською організацією «Черкаський правозахисний центр» у партнерстві з громадською організацією «МАРТ», об’єднав жінок, які прагнуть змінювати свої громади. Учасниці форуму мали можливість обговорити практичні кейси від досвідчених правозахисниць, познайомитися з однодумцями й потенційними партнерами, отримати підтримку та натхнення для подальшої діяльності.
З вітальним словом виступив голова громадської організації «Черкаський правозахисний центр» Тарас Щербатюк. Він розповів, що з багатьма присутніми йому вже довелося працювати й робота повинна продовжуватися.
– Ми бачимо певні дії, бездіяльність органів місцевої, виконавчої влади. Кому, як не нам, працювати з цією темою. До речі, мешканці територіальних громад сподіваються на нас, на правозахисників: щоб ми включалися в певні моменти, допомагали відстоювати їхні права. Потрібно об'єднуватися.
Програма заходу охоплювала теми: захист прав вразливих груп в умовах війни, гендерна рівність та жіноче лідерство, особиста безпека та профілактика професійного вигорання, ефективні адвокаційні механізми та співпраця.
Онлайн доєдналася юристка центру стратегічних справ громадської спілки «Українська Гельсінська спілки з прав людини» Юлія Коваленко.
– Актуальним залишається питання боротьби зі стереотипами, які існують у нашому суспільстві. Потрібна підтримка жінок-активісток, їхніх справ, правовий супровід. Це вимагає спільних зусиль: з боку держави, громадських організацій, суспільства в цілому, – наголосила вона.
Представник Урядового уповноваженого з прав осіб з інвалідністю в Черкаській обласній державній адміністрації Наталія Капустян зауважила, що жінки з інвалідністю стикаються з подвійною дискримінацією.
– Не зважаючи на міжнародні та національні гарантії прав людини, ця група населення залишається однією з найбільш вразливих до дискримінації та насильства. Вони стикаються з дискримінацією, по-перше, як особи з інвалідністю, по-друге, просто як жінки. Жінка з інвалідністю часто має обмежену мобільність. Сюди належать: труднощі з евакуацією, відсутність адаптивних укриттів, евакуаційних маршрутів, спеціального транспорту. Це змушує багатьох залишатися на місцях, навіть у зонах бойових дій. Гуманітарна допомога не завжди враховує їхні потреби. Дефіцит спеціальної гігієни, ліків, медичних послуг, підтримки психологічного здоров'я ускладнює виживання цих людей. Медичні заклади, особливо там, де йде війна, зруйновані чи недоступні. Ті що залишаються – перевантажені та не пристосовані для осіб з інвалідністю. Не пристосовані навіть у нас, у центральних областях країни.
У зонах бойових дій та окупованих територіях жінки з інвалідністю часто вразливі до гендерно зумовленого насильства, зокрема, сексуального. Гендерне насильство відбувається не лише з боку військових, а й у сім'ї, де посилюється економічне, психологічне навантаження. Вони можуть не отримати допомогу через фізичні та комунікаційні бар'єри, підсумувала Наталія Капустян.
Випадки, коли журналістки на сусідній Київщині, Полтавщині стикалися з переслідуванням та наклепами назвала проєктна менеджерка громадської організації «ЗМІНА» Ірина Юзик.
Учасниці висловили вдячність за можливість навчатися, ділитися досвідом і знаходити підтримку. Серед них очільниця громадської організації «Подільський громадський контроль», мати-вихователь дитячого будинку сімейного типу з 20-річним стажем Валентина Маковей з Золотоніщини.
Юлія Капуш
реклама
