На Черкащині переорали поле біля «Джерела Божої Матері»

17 квітня 2025, 10:39

У селі Коржовий Кут на Уманщині орендар переорав землю довкруж місцевого джерела, а з нею — рідкісні види рослин.

Розорана територія довкола пам'ятки "Джерело Божої Матері". Любов Ільмінська

Вода з цієї криниці рятувала людей під час голодоморів та у спеку, а тамтешні луки досліджували науковці й відвідували туристи, розповіла Суспільному дослідниця степів Катерина Лавріненко.

Нині до пам’ятки "Джерело Божої Матері" неможливо ні підійти, ні під'їхати — земля розорана. Начальниця земельних відносин Бабанської селищної ради, якій належить розорана ділянка, Антоніна Гаркава розповіла: попередній орендар помер, тому в червні 2024 року за результатами торгів цю земельну ділянку надали в оренду сільськогосподарському товариству "Дружба".

"Вони виграли цей аукціон, ми з ними уклали договір, зареєстрували цей договір. Ніякого дозволу на зміну цільового призначення, на розорювання ніхто з адміністрації селищної ради не надавав", — пояснила пані Антоніна.

Розорана довкола криниці територія. Любов Ільмінська

Теперішній орендар Борис Пахолюк показав усі дозвільні документи на право користування земельною ділянкою. З його слів, він працює в межах чинного законодавства:

"Якихось обмежень на використання цієї земельної ділянки не було. Там були такі кротовини, рівчаки, та й по дорозі, яка була викопана до тієї кринички, були рови. Тому ми вирішили там підорати, я сказав хлопцям протоптати дорогу. Ми до тієї кринички не мали ніякого відношення, хоча вона була на цій земельній ділянці. Із ділянки площею 10,5 гектарів ми розорали, мабуть, десь три гектари, щоб покращити трав'яний склад. Усе решта — це якісь плавні, корчі, там не можна вести сільськогосподарське виробництво".

Про те, що на орендованій землі є джерело, в жодних документах не згадується, додав Борис Пахолюк.

Розорана довкола криниці територія. Любов Ільмінська

"Ми не знаємо, яка там вода. Дослідимо її, звичайно. Але ніяких документальних підтверджень мені ніхто не надавав. Якщо там дійсно є цінні види рослин чи тварин, то чому мене про це не поінформували — сільська рада, депутатський корпус? І чому ця земельна ділянка була не виведена із сільськогосподарських угідь? Для мене це незрозуміло", — зазначив він.

Орендар додав, що не має нічого проти того, аби ця земельна ділянка була в природоохоронній зоні.

"Ми там залишили великий майданчик, на випадок якщо там, може, хтось захоче освячувати воду чи щось ще робити. Будь ласка, хай користуються. Ми не зачіпали тієї кринички. Хай вона собі буде. Але воду дослідимо".

Відновити розорані землі та підхід до джерела просить Ліана Роднікова. Вона працює екскурсоводом і до Коржового Кута, джерела та сусідньої пам’ятки, яку місцеві називають долиною Миколая Чудотворця, возила туристів протягом п’ятнадцяти років. Нині миті із подорожей можуть лишитися лише на фото.

Пам'ятка до того, як довкола неї розорали територію. Ліана Роднікова

"Про це джерело є згадки ще з часів козаччини. Говорили, що там часто видно лик Богородиці, говорили і про випадки, коли тією водою люди лікувалися. А ще ця криничка людей рятувала від посухи. Ми з туристами обов'язково відвідуємо цю криничку, набираємо там води, а деякі люди навіть обливаються нею і кажуть, що відчувають себе здоровішими", — розповіла пані Ліана.

За її словами, на розораній території можна було побачити рослини, що занесені до переліку регіонально-рідкісних у Черкаській області, зокрема, крокус сітчастий, який є і в Червоній книзі України.

А ще на трьох з половиною гектарах луків ріс первоцвіт весняний, шафран сітчастий, мигдаль степовий та оман високий, та жили червонокнижні комахи, зазначила дослідниця степів, докторка філософії у галузі біологічних наук Катерина Лавріненко.

Мигдаль Степовий. Любов Ільмінська

"Це долина річки Ревуха, там були такі прекрасні заплавні луки, а на схилах — лучні степи. Я туди кілька разів приїжджала, ночувала з наметом, робила ботанічні описи, описувала ці лучні та степові ділянки, яких уже, на жаль, немає", — розповіла науковиця.

Синьошийка — птах, що гніздиться на землі, на осокових луках. Любов Ільмінська

Через розорення земель знищені рідкісні види екосистем, додала дослідниця степів:

"Це як губка: у період посухи вона поступово віддає вологу, у період повені — затримує, щоб не було підтоплень. Всі опади ніби фільтруються, очищуються від забрудників. Також луки очищують стоки від усіх полів. А тепер усі пестициди будуть потрапляти безпосередньо у воду".

Відновити втрачену природу можна, втім на це знадобиться зо два десятки років, пояснила фахівчиня.