Понад пів тисячі дітей чекають на усиновлення на Черкащині. Найбільше на обліку дітей старше ніж 10 років. Простіша ситуація з немовлятами, від яких відмовилися батьки — нові родини їм знаходять за лічені тижні.
Такі дані озвучила Суспільному начальниця відділу опіки, піклування та усиновлення дітей Наталія Загребельна.
Маленьких пацієнтів, від яких відмовилися батьки, медики щораз називають новим імʼям, розповіла завідувачка відділення новонароджених та недоношених дітей Наталія Русіна.
"Від 20 ти дітей приходять таких з різних закладів, не тільки з пологового будинку. Буває вже й пізніше. Є такі, що вилучають з сім’ї, бо там якісь певні обставини, що загрожують життю та здоров’ю дитини".
Останні кілька тижнів під наглядом медиків — дівчинка.
"Ну, вона дуже у нас славна дівчинка. Вона прокидається, коли їсти хоче. А так вона спить і чекає, поки буде у неї мама і тато, які будуть її носити на руках".
Дитина потрапила у їхні руки одразу після народження, додала пані Наталія.
"Дитині було дві доби життя, у зв’язку з тим, що мама відмовилася дитину забирати з полового будинку. По обстеженнях, по всьому, що з нею відбувається — це здорова взагалі дитина. Ми чекаємо майбутню сім’ю".
Чим менша дитина, тим швидше їй знаходять нову сім’ю, додала Наталія:
"У цьому році (2025 -ред.) ми одну дитину перевели у будинок дитини. А торік ні однієї дитини не перевели до них. Всі йшли у сім’ю, патронатні сім’ї, сім’ї усиновлювачів".
Лікарка додала: куди складніша ситуація зі старшими дітьми, яких вилучають у батьків.
"Буває кого і поліція привозить по тій же самій причині, але вже доволі дорослих. У відділенні у нас не так давно були двоє діток, хлопчик рік, дівчинці чотири рочки".
Після лікарні такі діти зазвичай потрапляють у притулок, розповіла директорка обласного центру соціально-психологічної реабілітації дітей Мирослава Бондар. Нині під опікою працівників 37 дітей віком віз трьох до 18 років. Причини, через які вони потрапляють сюди зазвичай однакові.
"Де було жорстоке поводження чи насильство з боку дорослих по відношенню до дитини. Зловживають алкоголем, чи наркотиками, чи відмовляються виконувати батьківські обов’язки".
За три роки повномасштабної війни статистика майже не змінилася.
"За минулий рік у нас було четверо дітей усиновлені. Це в середньому так щорічно. Може бути три дитини, може бути пʼять дітей".
Чим менша дитина, тим більший у неї шанс бути усиновленою. І цьому є раціональне пояснення, пояснила психологиня Інна Лук’янець.
"Маленьке немовлятко, то там ймовірність психологічної травми свідомої, дуже низька. У дитини ще немає свого індивідуального досвіду. Якщо береться дитина трохи старша, то треба розуміти, що там дуже часто уже є свій індивідуальний травматичний досвід".
Із таким досвідом станом на початок квітня на місцевому обліку з усиновлення служби у справах дітей перебувають 65 осіб, каже заступниця начальника Служби у справах дітей Наталія Загребельна.
"Нам сьогодні два місяці, у нас виріс зуб, ми там важимо скільки-то, чи скільки-то".
Багато родин бояться, що не подужають сам процес усиновлення, додала Наталія Загребельна. Втім, алгоритм максимально простий і покроковий. Спершу родина має зібрати відповідний пакет документів та надати його Службі у справах дітей. Якщо все добре, то кандидати переходять до наступного етапу.
"Зв’язуються з заявниками, приходять до них додому, дивляться в яких умовах вони проживають і якщо документи і умови відповідають законодавству, таких кандидатів відправляють на навчання".
Це спеціальні навчання із підготовки до прийому дитини в родину. Одне з головних завдань таких навчань — допомогти патронатним батькам навчитися справлятися з труднощами адаптації дитини та чути її потреби, пояснила начальниця відділу обласного центру соціальних служб Лідія Юрченко.
"Навчання для усиновлювачів відбуваються протягом шести днів, для кандидатів в опікуни, піклувальники, прийомні батьки і патронатні вихователі девʼять днів".
52-річна Ніна Бойко — одна з учасниць. Її діти дорослі й далеко, а любові, якою готові ділитися разом із чоловіком, – багато:
"Діти поїхали за кордон, онуків немає. Діти далеко від нас і нам стало порожньо в хаті. А потреба є така, хочеться допомогти кожній дитині, яка потребує цього. Я втратила батьків і знаю, який це біль. Ми з чоловіком вирішили, ми порадилися. Це не було спонтанне рішення, ми пів року обдумували це, тому що це велика відповідальність".
Такі навчання проводять для того, аби майбутні патронатні батьки могли зрозуміти, яких навичок потребуватиме процес виховання дитини, яка має психологічні травми, пояснила начальниця відділу обласного центру соцслужб Лідія Юрченко.
"Вся складність цієї роботи у тому, що приходить дитина терміном на три місяці, до пів року і треба прийняти цю дитину, зрозуміти її, допомогти їй змінитися і зробити все, що можна, буде залежати від патронатного вихователя для того, щоб дитина або пішла назад до батьків це було б найкращим варіантом, або знайшла іншу сім’ю".
Із потенційними батьками на всіх етапах навчань працює команда спеціалістів із різних галузей, додала заступниця начальника Служби у справах дітей Наталія Загребельна.
"З ними працюють психологи, вони на собі переносять біль цієї дитини, втрату батьків, їх навчають розуміти відчуття самої дитини, яка має такий негативний досвід".
По завершенню навчань, потенційним батькам надають відповідні документи кандидатів-усиновлювачів, які дозволяють їм взяти дитину з притулку. Всі ці етапи пройшла 34-річна Євгенія Футоймас разом із чоловіком. Вони виховують десятьох дітей, позбавлених батьківського піклування.
"Враховуючи те, що ми довго готувалися, у нас велике коло спілкування прийомних батьків. Коли вже діти у сім’ї, то всі ті знання що вони були, що їх немає".
Жінка додала, що найбільша помилка батьків очікування.
"У тебе одні очікування, а по факту воно все зовсім інше. Що всі в тебе будуть дітки слухняні, хороші, всі будуть тебе любити, всі будуть слухатися, допомагати. Діти звичайні".
І до цього варто готуватися, додала Євгенія. У цьому допомагають курси, які проводить для потенційних батьків Служба у справах дітей.
Коли ми взяли дітей, ми такі: а нам про це говорили, а нам це говорили. Потім ми це вже згадували і навіть вже з тими психологами, які викладали ці курси, вже я їм потім телефонували, ситуації говорили і поради просили".
Психологиня Інна Лук'янець регулярно консультує сім’ї з усиновленими дітьми. Розповіла, що більшість робить одну і ту ж помилку — хоче вирішити всі проблеми любов’ю. Саме це з самого початку адаптації впливає на поведінку дитини:
"Треба дуже розмежовувати любов і виховання. Це різні речі. Для того, щоб було виховання — мають бути правила, цінності, має бути якась суворість. Якщо у вас таких немає якихось своїх, то буде дуже важко, тому що ця дитина буде маніпуляціями вас розгойдувати і тільки що, буде говорити: а ти мене не любиш, от аби я була твоя рідна".
Якщо обирати між прийомною сім’єю, дитячими будинками сімейного типу, то найпріоритетнішим є усиновлення, розповіла заступниця начальника Служби у справах дітей Наталія Загребельна.
"У цьому році у нас три рішення вже набрали законної сили. Зараз чотири рішення вже прийняті в суді, але ще не набрали законної сили".
Таким історіям радіють чи не найбільше у притулку, додала його очільниця Мирослава Бондар.
"Як діти з болем сприймають, коли батьки їх залишають. Це дуже складно спостерігати. Ніколи не можемо ми замінити ту сім’ю, те тепло, що є мама з татом".
рекламаЦікаві новини звідусіль
