25-річний морський піхотинець Анатолій Козуля провів у російському полоні три роки й один місяць. Черкащанина звільнили під час Великоднього обміну у квітні 2025 року.
Обмін 19 квітня 2025. Telegram/Zelenskiy
Нині захисник повернувся до рідної Золотоноші та поділився з Суспільним своїми спогадами про службу й полон.
За словами Анатолія Козулі, першою емоцією після звільнення була радість:
"Ці відчуття важко описати, було багато радості. Досі не віриться, що я вдома. Я до останнього не знав. Ще поки літак не приземлився, нам вже зняли пов'язки з рук та очей. Ми побачили машини швидкої допомоги з білоруськими номерами і зрозуміли, що ми приїхали на обмін".
Захисник служив у 36-й окремій бригаді морської піхоти, займався ремонтом засобів зв’язку. Повномасштабне вторгнення зустрів у Маріуполі:
"Якраз був на бойовому чергуванні. О 3:30 ранку нам дали бойову тривогу, ми отримали повне екіпірування та зброю. Зайняли кругову оборону і прикривали наші сили, які переміщались у бункери".
Зі слів Анатолія Козулі, коли почався наступ росіяни переважали чисельністю, проте українські оборонці трималися, а 12 квітня 2022 року отримали наказ від командування про вихід із позицій:
"На той момент в нас просто не було вибору вже триматися і нам дали наказ малими групами виходити".
Черкащанин Анатолій Козуля повернувся з російського полону. Суспільне Черкаси
За три роки й один місяць перебування у російському полоні росіяни часто говорили про поразку України, додав захисник:
"Нам в колонії казали, що Україна програє, а Росія наступає, що захоплюють нові українські території, а ЗСУ несе великі втрати. Проте ми вірили, що Україна в будь-якому разі тримається, що наші не відступлять".
Анатоля Козулю звільнили з полону напередодні його 25-річчя. Зараз він проходить реабілітацію і йому дозволили провідати рідних.
"До цього я був удома останній раз був ще до початку повномасштабної війни. Зараз усе дуже змінилося, саме місто Золотоноша стало іншим", — розповів захисник.
Черкащанин Анатолій Козуля повернувся з російського полону. Суспільне Черкаси
За словами матері захисника пані Ірини, за ці три роки вона не припиняла шукати сина. Завдяки волонтеркам з Харкова вдалося передати Анатолію три листи, а одного дня їм зателефонували:
"Подзвонили й сказали, що Толю поміняли. Ну воно не вірилося, поки дитина не подзвонила. Як уже я з ним поговорила, то тоді трошки повірила, що все це насправді".
реклама
