Минає 43 роки від кривавої трагедії на черкаській залізниці

Дві жахливі трагедії сталися на Черкащини у серпні 1982 року. 21 серпня – день, що став чорним для залізничників і не лише на Черкащині. Трагедія була загальнорадянського масштабу.

О пів на сьому ранку зіткнулися два товарні потяги на станції Шаласька Христинівської лінії. А через дві години десять хвилин на станції Цвіткове один пасажирський потяг в’їхав у хвіст іншому, писало видання "Прес-Центр"

Фото: railgallery.pp.ua

Трагедія перша

Двоє молодих друзів, які разом працювали на станції ім. Т.Г. Шевченка: Анатолій Ключников – машиністом і Віктор Прийма – помічником машиніста, працювали цього дня як завжди – вели потяг №2501. Їхали з вітерцем, навіть трохи випереджали графік. Але коли проїхали станцію Гордашівка помітили протікання в термосифонній трубці. Вирішили, що якщо Шалаську проїдуть без зупинки, заглушку поставить сам Прийма, а якщо буде зупинка, зроблять це разом.

В цьому і була фатальна помилка друзів, за яку один з них заплатив життям. При проїзді станції, за правилами, потрібна присутність у кабіні обох, але, побачивши на першому попереджувальному світлофорі зелене світло, машиніст відправив Віктора усувати протікання. А машиніст продовжував сидіти і, скоріш за все, задрімав, хоча згідно з інструкцією він повинен був на станції вести потяг стоячи.

Враховуючи, що хлопці виграли в дорозі 6 хвилин, потягові потрібно було зупинитися, щоб пропустити поїзд №2508, який прибув вчасно. Але їхній потяг їхав далі, незважаючи на червоний сигнал світлофора. Не знижуючи швидкості, поїзд проїхав до половини станції. Швидкість була кілометрів сорок на годину.

Машиніст поїзда №2508, вчасно помітив, що сигнал світлофора змінився на червоний, задіяв аварійне гальмування. Коли він побачив інший потяг, що їхав назустріч, швидкість була кілометрів 10 на годину, але уникнути аварії було вже неможливо. Помічник машиніста крикнув: "Он идет нам в лоб" і вони почали тікати у дизельне приміщення.

Буквально перед зіткненням Віктор Прийма потягнувся, щоб дістати молоток, і помітив червоний сигнал світлофора, і що потяг проїхав вже до середини станції, і що назустріч мчить інший потяг. Він задіяв екстрене гальмування. Крикнувши машиністу, який в цей момент вскочив: "Бежим в дизельное", Віктор устиг до удару зробити кілька кроків уздовж дизельного приміщення. Коли прийшов до тями, все го-ріло. Машиніст і син машиніста Анатолій Ключников заплатив за свою безпечність життям. Наступної суботи, 28 серпня, він мав стати під вінець...

Трагедія друга

Через дві години після трагедії на ділянці, де відбулося зіткнення, мав пройти пасажирський потяг №117 "Донецьк – Львів". Через аварію вантажних потягів було вирішено пропустити його в обхід ділянки "Христинівка – Вапнярка" по ділянці "Миронівка – Фастів – Козятин". Для супроводу машиніста на незнайомій йому ділянці був виділений спеціальний інструктор. Він сів у кабіну на ст. ім. Т.Г. Шевченка. Але ніхто не попередив бригаду, ті в свою чергу не повідомили пасажирів. А 38 хвилин слідування від ст. ім. Т.Г. Шевченка до Цвіткового було достатньо, щоб попередити пасажирів, видати їм квитки (у Цвітковому для них була не висадка, а пересадка) і щоб пасажири зібрали речі та приготувалися до висадки.

Черговий на станції Цвіткове Петро Недвига вчасно отримав інформацію про те, що потяг №117 прослідує на Миронівку. І о 8.28 прийняв його на першу колію. Бригаді потяга пояснили, що маршрут змінено, тому всі пасажири, яким треба вийти на Христинівській лінії, повинні залишити потяг. Бригадир оголосила це по радіо. І пасажири почали активні консультації з начальником вокзалу, кому треба виходити, а кому ні. Як ті, що вийдуть, будуть добиратися до своїх пунктів призначення. Виконувач обов’язків начальника вокзалу Коренев запевняв, що дизель буде відправлено протягом дня. Отримавши відповіді на свої запитання, пасажири йшли збирати речі. Тоді ще ніхто не знав, що всі пасажири далі поїдуть хто автобусом до Черкас, хто "швидкою", а для когось ця дорога стане останньою...

Консультації, збори призвели до великої затримки поїзда №117 на станції. У цей час потяг №27, що слідував із Севастополя до Києва, вже наближався до Цвіткового. 27-й завжди зупинявся тут на першій колії на 2 хвилини.

Його вели працівники депо Київ-Пасажирський: машиніст Петро Трачук і помічник машиніста Валерій Владиченко. Незважаючи на жовтий сигнал першого світлофора, вони, переконані, що, як завжди, їх приймуть у Цвітковому, як дорогих гостей, не знижують швидкості і далі рухаються зі швидкістю 70 кілометрів на годину. Хоча за інструкцією вони повинні були знизити швидкість і приготуватися до зупинки у разі виникнення такої потреби.

Побачивши червоний сигнал наступного світлофора, машиніст мав діяти миттєво, але він замешкався. Відреагував лише коли помічник закричав: "Тормози!!!". І лише коли поїзд доїхав до світлофора, було ввімкнене екстрене гальмування. Швидкість на той момент була 44 кілометри на годину. Петро, який водив потяг більше 20 років, наказує своєму помічнику вистрибувати, а сам залишається в кабіні. 27-й в’їжджає в останній вагон 117-го.

Після зіткнення, щоб дістати Петра Трачука довелося вирізати купи металу. В аварії він втратив ноги.

Про трагедії ні слова, вся увага – жнивам

Увечері про трагедію на Черкащині передала радіостанція "Голос Америки", а міські і обласні засоби масової інформації писали виключно про результати збору урожаю, соцзмагання тощо. Жодної згадки про аварію та загиблих. Через півтора місяця матеріал про аварію вийшов у всесоюзній газеті залізничників "Гудок" – там лише сухі факти і причини аварії. Про загиблих і поранених пасажирів ані слова.

Але в Цвітковому про цю трагедію знає і старий і малий. У селищі, де все життя пов’язане з залізницею, про той страшний день будуть пам’ятати ще довго.

Потерпілих були сотні, багато дітей...

Електровоз потяга №117 увійшов в історію

Після трагедії закінчив своє залізнично-роз’їзне життя останній вагон поїзда №27. Його списали.

А ось електровоз потяга №117 увійшов у історію залізниці. Він отримав найновішу (на той час) розробку від заводу "Шкода", який випускав електровози. Після аварії постраждалому електровозу ЧС4-132 чехи прислали в депо Київ-Пасажирський кабіну ЧС5 (електровози цієї марки на територію СРСР вже не постачалися), які відрізнялися від стандартних більш низькою підлогою, а зовні на вентиляційних коробках біля прожектора замість сіток стояли решітки.

Віталій Латишев