У Черкасах відбулась щонедільна акція на підтримку полонених та безвісти зниклих українців "Не мовчи — полон вбиває!".
До акції долучились близько сотні людей, повідомила власна кореспондентка Суспільного Ірина Ткач з місця події.
У Черкасах 21 вересня відбулась щонедільна акція на підтримку полонених та безвісти зниклих захисників. Вздовж бульвару Шевченка поблизу міськради вишикувались рідні та друзі захисників, військові, волонтери та небайдужі містяни.
Черкащанка Анна приїздить на акції разом з сином зі Сміли:
"Мій двоюрідний брат зник безвісти, тож ми нагадуємо своєю присутністю про нього і про всіх полонених. Ми не хочемо, щоб зниклі безвісти були забуті".
Два роки і два місяці тому чоловік черкащанки Тетяни зник безвісти на Донецькому напрямку:
"Немає жодної офіційної інформації про нього, крім того, що його побратим сказав, що найімовірніше він у полоні. Тож коли стає вкрай погано, я згадую ті слова, хочеться вхопитися за якусь крихту надії".
Вона розповіла, чому важливі подібні акції:
"Звільнені з полону, з якими я спілкувалась особисто, кажуть, що їх вражає, коли при поверненні бачать, що люди їх підтримують, коли люди виходять на зустрічі, обміни. Росія їм весь час тлумачила, що Україна не хоче їх повертати, що про них забули. Також ці акції важливі для родин полонених та зниклих безвісти, тому що це спільнота людей, які знаходяться в такій самій ситуації як і ти, і, виходячи на акції, ми заспокоюємо себе, принаймні я, я щось роблю для того, щоб мій чоловік повернувся. Тобто це для мене важливо з морального погляду. Також це нагадування людям про те, що у нас понад 70 тисяч — полонені та зниклі безвісти".
"Мій брат зник безвісти пів року тому на Курщині. Ходжу на акцію щонеділі. Для нас це не просто прийти і піти, ми як родини зниклих безвісти своєю присутністю нагадуємо, що треба повертати наших рідних", — прокоментувала черкащанка Юлія.
Черкащанка Любов прийшла нагадати про свого сина, який перебуває у полоні:
"Він потрапив у полон 22 грудня 2024 року разом з двома побратимами. Згодом, мабуть, їх роз'єднали, не чули за них. Чули за сина від його побратима, що він живий та здоровий. З бригади сина не підтвердили, що він у полоні, нічого не повідомили. Зв'язку із сином немає".
"З 2022 року я не знаю, що з моїм зятем, який мені як син. Немає звʼязку і ніякої інформації. Сподіваюсь, що ми зможемо повернути його на рідну землю", — розповіла Лідія Прокопівна.
За словами співорганізаторки акції, мами загиблого азовця Оксана Коцуконь, до акції просять долучитися усіх громадян:
"Ми щонеділі збираємось, щоб нагадати про те, що не всі хлопці та дівчата вдома — полонені, зниклі безвісти, яких шукають рідні, та досі неповернуті тіла наших захисників. Сюди приходять переважно родини полонених та зниклих безвісти, оскільки їм важливо, щоб їх почули, щоб суспільство розуміло на скільки зараз війна жорстока, завдяки яким жертвам ми маємо відносний спокій та мир у нашому місті. Дуже важливо, щоб люди розуміли, що потрібна підтримка, можна нічого не говорити — просто стати поруч з однією з родин і цим висловити те, що вам не байдуже. Тож ми простимо жителів та гостей міста приходити на акцію. Ми тут для того, щоб бути голосом хлопців та дівчат, які не мають можливості сказати про себе".
До акції долучились близько сотні людей.
реклама
