Цієї весни виповнюється 130 років з дня народження Надії Суровцової — історикині з віденським дипломом, яка після трьох десятиліть радянських таборів повернулася до наукової роботи у скромній посаді співробітниці музею Шевченка
18 березня мине 130 років від дня народження Надії Суровцової — громадської діячки, історикині та колишньої політв'язня, чия доля віддзеркалює трагедію цілого покоління української інтелігенції.
Фото: Будинок-музей Тараса Шевченка в Києві
Жінка зі ступенем доктора філософії Віденського університету — рівень визнання, який тоді мали одиниці українок — провела 30 років життя у радянських таборах. Після звільнення Суровцова не змогла повернутися до академічної кар'єри світового рівня. Натомість вона стала звичайним науковим співробітником Літературно-меморіального будинку-музею Тараса Шевченка у Києві.
Саме завдяки їй музейна колекція поповнилася унікальним експонатом — фісгармонією родини Житницьких, власників будинку, де мешкав Тарас Шевченко з весни 1846-го до арешту 5 квітня 1847 року.
Літературно-меморіальний будинок-музей, що нині є філією Національного музею Тараса Шевченка, розташований у провулку Тараса Шевченка. Дерев'яна будівля — рідкісний збережений зразок типового міщанського помешкання першої половини ХІХ століття місцевості Козине болото, де тоді панувала непролазна грязюка, а брукованих вулиць майже не існувало.
Сьогодні одноповерхова хата контрастує з навколишніми висотками — жива ілюстрація того, як змінювався Київ.
Серед експонатів музею — також старовинне крісло з кабінету київського помешкання Агатангела Кримського на Малопідвальній, 3. Видатний учений і перекладач, який згодом жив у Звенигородці на Черкащині, був ще однією знаковою постаттю української науки, чия спадщина опинилася під загрозою за радянських часів.
Надія Суровцова завершила свій життєвий шлях в Умані на Черкащині.
реклама
